Тремтить пелюстками ромашкове поле
і віддано дивиться в обрії світла.
Їх білі голівки вкривають роздоли
і жовті сердечка довкола привітні.

Вони немов сонця розтрушені діти -
Теплом привертають, проникливо, ніжно
І будуть вогнем у душі мерехтіти,
Бо кожна їх квітка проста й дивовижна.

Мережкою листя заплетене поле,
Де кошики-квіти ромашок світліють.
Вони відкривають щось радісне, нове -
Неначе пробуджують витоки мрії.

Андрій Гагін http://probapera.org/publication/13/19064/romashkove-pole.html