129.08.13, 11:33

Ранній підйом не допоміг - коли ми вийшли на край льодовика, сніг був вже мокрий і м'який. Можливо навіть, він такий був і з учорашнього дня. Але цього разу це було не страшно. Ну, тобто трохи страшно, але не смертельно. Декілька разів я раптово провалювався по коліна або по пояс у сніг і буквально спиною відчував, як позаду напружується Шурік, готовий затримувати моє можливе падіння. Але все обійшлося без ексцесів.

229.08.13, 11:33

Дуже швидко стало спекотно. На перевалі ми вирішили зупинитися і приготувати чай, поки розкопували з під каміння та снігу нашу заначку з речей, що не були потрібними нагорі. В якийсь момент припекло настільки, що я залишився в одних штанах і після коротких роздумів почав обтиратися снігом, в чому мене підтримав Шурік. Але довго так кайфувати не довелося. Буквально через 5 хвилин налетів холодний вітер зі снігом. Ми швидко натягнули на себе все, що було, закинули ідею з чаєпиттям і побігли вниз із перевалу.

329.08.13, 12:37Відповідь на 1 від llrr

Декілька разів я раптово провалювався по коліна або по пояс у сніг 182 - 90 +60по шию



якби не минула зима-я не могла б цього уявити-а так-уявляюзвичайно без стрьомної висоти,на якій провалюєшся

429.08.13, 12:39Відповідь на 2 від llrr

що я залишився в одних штанах і після коротких роздумів почав обтиратися снігомі спливає в памьяті Льончік http://photo.i.ua/user/25913/251241/9094750/

529.08.13, 12:44Відповідь на 4 від disu

спливає в памьяті Льончік Імєнно так і було!

629.08.13, 12:46Відповідь на 5 від llrr

спливає в памьяті Льончік Імєнно так і було!доказихдє*lo ok*

729.08.13, 12:57Відповідь на 6 від disu

докази хдєВ робочому порядку

829.08.13, 13:05Відповідь на 7 від llrr

докази хдєВ робочому порядкутакі ж *махатільні*, як в Льоні?

929.08.13, 13:16Відповідь на 8 від disu

такі ж *махатільні*, як в Льоні?Нєа

1029.08.13, 13:48Відповідь на 1 від llrr

Ранній підйом не допоміг - коли ми вийшли на край льодовика, сніг був вже мокрий і м'який. Можливо навіть, він такий був і з учорашнього дня. Але цього разу це було не страшно. Ну, тобто трохи страшно, але не смертельно. Декілька разів я раптово провалювався по коліна або по пояс у сніг і буквально спиною відчував, як позаду напружується Шурік, готовий затримувати моє можливе падіння. Але все обійшлося без ексцесів.