Як сірничок припалений від сонця,
день спалахнув, обвуглився, погас.
Верба - мов чорний покруч ікебани.
Минає день. Ну от ми й піднялись
ще на одну щаблиночку страждання.
(Л. Костенко) / природа, краєвиди, поезія
Як сірничок припалений від сонця,
день спалахнув, обвуглився, погас.
Верба - мов чорний покруч ікебани.
Минає день. Ну от ми й піднялись
ще на одну щаблиночку страждання.
(Л. Костенко)

Інформація

  • Канал: «ВОДА - стихия жизни» (12885 з 20489)
  • Папка: Строфи
  • Додана: 1.04.2014
  • Камера: Canon PowerShot SX20 Is
  • Дата зйомки: 6 грудня 2012, 16:08:09
Детальна інформація

Коментарі

130.03.14, 18:02

    230.03.14, 18:19

      331.03.14, 09:24Відповідь на 2 від Spectatrix

        431.03.14, 09:26Відповідь на 1 від Эйч



          531.03.14, 12:26

            631.03.14, 16:24Відповідь на 5 від cheese


              71.04.14, 10:35

              Ото у мене на душі якось так зараз: десь вдалині проблиски світла... ближче - хмари, хмари... ще ближче - цілий ліс галуззя - покрученого і непролазного... А під цим усім - ріка часу... Що струменить плавно і незворотньо... Мало зважаючи на нас...

                81.04.14, 15:09Відповідь на 7 від no-sense

                Нехай підождуть невідкладні справи.
                Я надивлюсь на сонце і на трави.
                Наговорюся з добрими людьми.
                Не час минає, а минаєм ми.
                А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
                ............................................. ...................................
                Ти вже пробач, що відповідаю не власними словами. Просто, так запам'ятався цей вірш, щойно перегорнув чи не всю книжку, поки знайшов.
                Думаю якраз так само, лише сказати так влучно і поетично не вмію. А ще ми (я?) звикли казати, що бракує спілкування.
                Та ніхто ж не боронить просто набрати номер і поспілкуватися. Чогось іншого нам бракує. І самі не знаємо чого. Можливо злагоди із самим собою.

                  91.04.14, 16:12Відповідь на 8 від МХL

                  Та знаєш... Може і набрав би... може, і поговорив би... Але... Розказувати про проблеми - не хочеться і не можеться... та і потреба інша - ділитися світлом і теплом. А зараз в серці похмуро... зимно... І не хочеться вантажити когось ще й власними вавками...

                  Хоча ти правий у тому, що ми самі собі вигадуємо якісь перешкоди, перепони... якісь причини, щоб чогось не робити... пояснюємо самі собі, чому саме не робимо того, чого хочемо... виправдовуємось...

                  А життя - надто скороминуще, аби витрачати його на такі незначущі речі...

                  Ріка часу плине стрімко...

                    1025.07.14, 00:20

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна