... це був вже "...надцятий", але головний облом на нашому шляху до задуманого треку в районі Евересту, зі сходженням на пік Мера (6476 м) і подоланням складного перевалу Мінгбо Ла поруч із величним піком Ама Даблам. Перші негаразди почалися ще тоді, коли наша група поступово розтанула з 4-х до 2-х осіб. Один не дуже надійний товариш, можна сказати, просто обламався, а Іра "callipsso" (http://narod.i.ua/user/626086/), з якою ми їздили до Непалу минулого разу, примудрилася буквально перед вильотом зламати ногу. Правда, це її не зупинило повністю, і вона полетіла з нами, і навіть пішла у невеличкий трекінг, не дивлячись на рекомендації лікарів лежати вдома на дивані і не рипатись
Маленький аеропорт в селищі Лукла - головні "ворота" до Евересту, бо шлях дорогами туди займає біля п'яти днів, а з дорогою назад - це вже всі десять, а такий кусок часу мало хто захоче втрачати. Аеропорт не просто маленький, а ще й один із найнебезпечніших у світі: коротенька злітна смуга, затиснута в гірській ущелині закінчується глибокою прірвою, а вже досить розріджене повітря на висоті 2900м ще більше ускладнює життя пілотам. Тому будь-які, здавалося б, найменші погодні негаразди роблять польоти неможливими.
З нашим щастям, так і сталося... На фото - аеропорт Катманду, термінал для внутрішніх перельотів, забитий такими ж, як і ми, туристами та їхнім спорядженням. Це був лише перший день, тоді ще була надія полетіти "завтра, ну максимум післязавтра"...
На третій день ми перенесли наш відліт додому з 22 на 26 жовтня. Але і це не допомогло - нова відстрочка теж почала танути, тому довелося приймати радикальніше рішення і повністю змінити плани: замість району Евересту поїхати в район Аннапурни і спробувати зійти на пік Chulu West (6419 м).
Підхід до вершини означав для мене проходження заново всього того маршруту, що й минулого разу: http://photo.i.ua/user/129042/107149/
Тому, повивчавши карту, ми вигадали одне відгалуження в сторону, не дуже "туристичними" стежками і подалі від цивілізації, і, як показала практика, не прогадали. Але про це детальніше далі.
В нашій команді були я, Степан, провідник гід-альпініст Ріндзі (шерпа за національністю) і двоє носіїв (портерів), які тягнули частину нашого спорядження.
Отже, поїхали..
В нашій команді були я, Степан, провідник гід-альпініст Ріндзі (шерпа за національністю) і двоє носіїв (портерів), які тягнули частину нашого спорядження.
Отже, поїхали..так,а Іра-куди пропала?
(с)Правда, це її не зупинило повністю, і вона полетіла з нами, і навіть пішла у невеличкий трекінг, не дивлячись на рекомендації лікарів лежати вдома на дивані і не рипатись
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
llrr
129.10.12, 00:47
... це був вже "...надцятий", але головний облом на нашому шляху до задуманого треку в районі Евересту, зі сходженням на пік Мера (6476 м) і подоланням складного перевалу Мінгбо Ла поруч із величним піком Ама Даблам. Перші негаразди почалися ще тоді, коли наша група поступово розтанула з 4-х до 2-х осіб. Один не дуже надійний товариш, можна сказати, просто обламався, а Іра "callipsso" (http://narod.i.ua/user/626086/), з якою ми їздили до Непалу минулого разу, примудрилася буквально перед вильотом зламати ногу. Правда, це її не зупинило повністю, і вона полетіла з нами, і навіть пішла у невеличкий трекінг, не дивлячись на рекомендації лікарів лежати вдома на дивані і не рипатись
llrr
229.10.12, 00:49
Маленький аеропорт в селищі Лукла - головні "ворота" до Евересту, бо шлях дорогами туди займає біля п'яти днів, а з дорогою назад - це вже всі десять, а такий кусок часу мало хто захоче втрачати. Аеропорт не просто маленький, а ще й один із найнебезпечніших у світі: коротенька злітна смуга, затиснута в гірській ущелині закінчується глибокою прірвою, а вже досить розріджене повітря на висоті 2900м ще більше ускладнює життя пілотам. Тому будь-які, здавалося б, найменші погодні негаразди роблять польоти неможливими.
З нашим щастям, так і сталося... На фото - аеропорт Катманду, термінал для внутрішніх перельотів, забитий такими ж, як і ми, туристами та їхнім спорядженням. Це був лише перший день, тоді ще була надія полетіти "завтра, ну максимум післязавтра"...
llrr
329.10.12, 00:50
На третій день ми перенесли наш відліт додому з 22 на 26 жовтня. Але і це не допомогло - нова відстрочка теж почала танути, тому довелося приймати радикальніше рішення і повністю змінити плани: замість району Евересту поїхати в район Аннапурни і спробувати зійти на пік Chulu West (6419 м).
Підхід до вершини означав для мене проходження заново всього того маршруту, що й минулого разу: http://photo.i.ua/user/129042/107149/
Тому, повивчавши карту, ми вигадали одне відгалуження в сторону, не дуже "туристичними" стежками і подалі від цивілізації, і, як показала практика, не прогадали. Але про це детальніше далі.
В нашій команді були я, Степан, провідник гід-альпініст Ріндзі (шерпа за національністю) і двоє носіїв (портерів), які тягнули частину нашого спорядження.
Отже, поїхали..
black-victor
429.10.12, 08:30
black-victor
529.10.12, 08:31
Завжди цікаво!
RilleXX
629.10.12, 08:36
Чуваче, я уже вшоке! Жду продолжения!!! блог писать будешь иль так по фоткам выложишь?
llrr
729.10.12, 08:47Відповідь на 6 від RilleXX
По фоточках пройдемося, як завжди
Nech sa paci
829.10.12, 12:37
6476 м -- . Хом’ячки не розуміють, як так можна...
кисея
929.10.12, 12:37
фууууууууууухнаканєц-та*c up_full*
кисея
1029.10.12, 12:38Відповідь на 3 від llrr
В нашій команді були я, Степан, провідник гід-альпініст Ріндзі (шерпа за національністю) і двоє носіїв (портерів), які тягнули частину нашого спорядження.
Отже, поїхали..так,а Іра-куди пропала?
(с)Правда, це її не зупинило повністю, і вона полетіла з нами, і навіть пішла у невеличкий трекінг, не дивлячись на рекомендації лікарів лежати вдома на дивані і не рипатись