Після короткого відпочинку ми почали далі підійматися по скелях. З рюкзаком за плечима і без особливих навичок для мене це було непросто. До мотузкових перил ми не пристібувались, а лише підстраховувалися в самих складних місцях. Як там лізли наші портери, у яких одна рука майже постійно зайнята притримуванням вантажу - для мене залишилося загадкою...
Паралельно вниз цією ділянкою вже йшли чехи, які закінчили свій розвідувально-акліматизаційний вихід, тому ми по черзі никалися за стінкою, щоб не зловити якийсь дурний камінь собі в лоб. Чехи щось ще розповіли нашому Рінзді на тему того, що нагорі багато снігу. Що це означало для нас, ми ще поки що слабо розуміли...
Нарешті, за пів годинки скельну ділянку подолано і відносно пологим схилом ми проходимо горизонтальних метрів 150 до межі снігу. Ріндзі знову забігає на самий верх, закріплює та спускає нам мотузку (на фотографії його корпус стирчить над снігом у правому верхньому куті).
Тут стає надто очевидним те, про що ми зі Стьопою десь здогадувалися раніше - наші портери абсолютно некваліфіковані, звичайні носії, хоча оплату ми за них внесли, як для climbing porters (ми ж планували йти іншим, набагато більш технічним маршрутом). Climbing porter (можна перекласти як "висотний портер" - це в певному сенсі еліта серед непальських носіїв. У них є альпіністські навички та необхідне спорядження для того, щоб працювати на складних маршрутах.
В нашому випадку я не знаю, чи це була помилка гіда, чи бажання власника фірми трохи підзаробити на різниці оплати праці (а може і все разом), але наші портери були абсолютно звичайнісінькими. Ніякого спорядження, коли діло дійшло до складніших ділянок підйому, у них не виявилося... "Маленький портер", як ми його називали, зараз на фотографії лежить в центрі, у нього ніяк не виходить піднятися засніженим схилом навіть з мотузкою, він постійно падає та перевертається, аж поки йому на допомогу не прийшов Стьопа і не видовбав льодорубом сходи до місця, де він зміг пересуватися вже самостійно.
на фотографії його корпус стирчить над снігом у правому верхньому куті). ото,дрібнеееесенько так,тіпа ....?????ну,тада стирчить-ооооочінь падхадящєє апріділєніє,ага
В нашому випадку я не знаю, чи це була помилка гіда, чи бажання власника фірми трохи підзаробити на різниці оплати праці (а може і все разом), але наші портери були абсолютно звичайнісінькими. Ніякого спорядження, коли діло дійшло до складніших ділянок підйому, у них не виявилося...
Чем дальше в лес - тем ближе к небу....(с)
да,повезло вам,дядьку
извиняюсь за такой комент, но єто просто (_!_) !!!! Мне даже страшно читать єто !Нє, ну шо є - те є. Хоча гід толковий і досвідчений, роботу свою знає.
Тут ще напевно зіграв свою роль непальський, значно глибший варіант нашого "якось-то вони буде"
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
llrr
124.01.13, 19:01
Після короткого відпочинку ми почали далі підійматися по скелях. З рюкзаком за плечима і без особливих навичок для мене це було непросто. До мотузкових перил ми не пристібувались, а лише підстраховувалися в самих складних місцях. Як там лізли наші портери, у яких одна рука майже постійно зайнята притримуванням вантажу - для мене залишилося загадкою...
Паралельно вниз цією ділянкою вже йшли чехи, які закінчили свій розвідувально-акліматизаційний вихід, тому ми по черзі никалися за стінкою, щоб не зловити якийсь дурний камінь собі в лоб. Чехи щось ще розповіли нашому Рінзді на тему того, що нагорі багато снігу. Що це означало для нас, ми ще поки що слабо розуміли...
llrr
224.01.13, 19:01
Нарешті, за пів годинки скельну ділянку подолано і відносно пологим схилом ми проходимо горизонтальних метрів 150 до межі снігу. Ріндзі знову забігає на самий верх, закріплює та спускає нам мотузку (на фотографії його корпус стирчить над снігом у правому верхньому куті).
Тут стає надто очевидним те, про що ми зі Стьопою десь здогадувалися раніше - наші портери абсолютно некваліфіковані, звичайні носії, хоча оплату ми за них внесли, як для climbing porters (ми ж планували йти іншим, набагато більш технічним маршрутом). Climbing porter (можна перекласти як "висотний портер" - це в певному сенсі еліта серед непальських носіїв. У них є альпіністські навички та необхідне спорядження для того, щоб працювати на складних маршрутах.
llrr
324.01.13, 19:01
В нашому випадку я не знаю, чи це була помилка гіда, чи бажання власника фірми трохи підзаробити на різниці оплати праці (а може і все разом), але наші портери були абсолютно звичайнісінькими. Ніякого спорядження, коли діло дійшло до складніших ділянок підйому, у них не виявилося... "Маленький портер", як ми його називали, зараз на фотографії лежить в центрі, у нього ніяк не виходить піднятися засніженим схилом навіть з мотузкою, він постійно падає та перевертається, аж поки йому на допомогу не прийшов Стьопа і не видовбав льодорубом сходи до місця, де він зміг пересуватися вже самостійно.
Valeri-ya
424.01.13, 19:27
извиняюсь за такой комент, но єто просто (_!_) !!!! Мне даже страшно читать єто !
disu
524.01.13, 20:46Відповідь на 2 від llrr
на фотографії його корпус стирчить над снігом у правому верхньому куті). ото,дрібнеееесенько так,тіпа ....?????ну,тада стирчить-ооооочінь падхадящєє апріділєніє,ага
disu
624.01.13, 20:52Відповідь на 3 від llrr
disu
724.01.13, 20:53Відповідь на 1 від llrr
так-такі чєм ЕТО кончілось?
llrr
824.01.13, 21:44Відповідь на 7 від disu
Щяз я взяв і все розказав, ага
llrr
924.01.13, 21:45Відповідь на 5 від disu
Ага, чорненьке таке
llrr
1024.01.13, 21:47Відповідь на 4 від Valeri-ya
Нє, ну шо є - те є. Хоча гід толковий і досвідчений, роботу свою знає.Тут ще напевно зіграв свою роль непальський, значно глибший варіант нашого "якось-то вони буде"