Так тихо-тихо, вітер не шелесне,
Застигло на морозі все й стоїть.
Як у чарівній казці — пречудесне.
Чи то замріялось, чи то ще спить...
Одягнуті дерева в пишні шалі,
Ялинки в білі шубки одяглись.
У цім краси багато і печалі,
Лише поглянь. Ти добре придивись...
В природі фарби тільки чорно-білі
І сірим-сірим небо затяглось.
Дерева від морозу задубілі...
Краса і тиша — незбагненне щось.
Сніжинка з неба падає без звуку.
У ній краса холодна й крижана.
І я до неї підставляю руку.
Так легко опускається вона.

Надія Красоткіна