Фото путешествия, пейзаж, мечеть, марокко, океан, африка, касабланка

Коментарі

130.06.11, 00:07

В автобусі Тізніт-Тетуан (довжелезний маршрут аж до узбережжя Середземного моря) ми виявилися єдиними пасажирами, яким треба було виходити у Касабланці. Така наша "особливість" обернулася незабаром додатковими пригодами...
"Ви тут одні такі, чого нам вас катати? Давайте ми вас в Агадірі пересадимо на прямий автобус до Касабланки" - каже воділа. Сказано - зроблено. І от вже ніч, автовокзал в Агадірі, і ми стоїмо такі, з рюкзаками і чекаємо автобуса (якогось там, що от-от прийде, як пообіцяв нам працівник CTM, компанії-перевізника). Автобуси приходять і відходять, з написом "Casablanca" в тому числі, я періодично то потикаюсь до воділ зі своїми квитками (які мене, зрозуміло, відправляють), то ношуся по вокзалу в пошуках того мужичка у формі (а вони ж всі - на одне лице )

llrr

230.06.11, 00:07

Нарешті під'їжджає ще один автобус до Касабланки, з'являється і мужичок зі списком та заводить нас в автобус. Оскільки "Наші" місця (що і не дивно) зайняті, мужичок починає перетасовувати пасажирів, які висловлюють своє "шо за фігня?". Висловлюють арабською, але з інтонацій та поглядів все зрозуміло. Але мужик розповідає нашу нехитру історію і ми відразу отримуємо розуміння і тих, кого зігнали з місць, і всіх інших пасажирів... В результаті всього цього безладу ми були тільки в плюсах: місця дісталися класні, де можна було випрямити ноги і менш-більш зручно поспати, і автобус прибув до Касабланки на пару годин раніше.

Раннє прибуття, щоправда, мало і свої незручності: треба було придумати, куди себе подіти о 5-й годині ранку...

llrr

330.06.11, 00:08

Пошук готелів, щоб прихилити голову на пів-дня відразу не дав результатів - у нашому першому готелі, де ми жили після прильоту, місць не знайшлося, як і в сусідньому. Але швидко "намалювався" добрий дядя, який вирішив нам допомогти (розраховував він на чайові, чи ні - я не знаю, але в результаті отримав ). Виглядало це приблизно так.
- Ану, пішли за мною...
Швидко просувається заплутаними вуличками медіни, ми за ним ледве встигаємо. Підходимо до якогось хостелу, мужичок енергійно стукає у вікно.
- Абдулла! Абдула-а-а!
За вікном чути сонне шаркання, вмикається світло.
- Чого тобі?
- Місця є?
- Нєа...

Подібна сценка повторюється декілька разів, аж поки нарешті не знаходимо зовсім недорогий хостел, з кімнатою без вікон, де і завалюємося досипати кілька годин...

llrr

430.06.11, 00:08

... Вже з рюкзаками ловимо таксі, щоб доїхати до вокзалу та й там вже втикати, але дуже вже незвичне на вигляд небо змінює плани - поїдемо знову до мечеті Хасана II, пофоткаємо це все...
З мечеті почалося, мечеттю і закінчилося наше, скажу прямо, виснажливе знайомство з Марокко... Попереду - ще пару днів у Стамбулі.

valyamedik

530.06.11, 05:50

Тобі треба у блозі розташовувати свої фото та розповіді.

lianit

630.06.11, 06:31Відповідь на 1 від llrr

(а вони ж всі - на одне лице )

висловлюють своє "шо за фігня?"

- Абдулла! Абдула-а-а!
- Чого тобі?
- Місця є?
- Нєа...і все це чистою українською

кисея

730.06.11, 06:33Відповідь на 1 від llrr

"Ви тут одні такі, чого нам вас катати? Давайте ми вас в Агадірі пересадимо на прямий автобус до Касабланки" - каже воділа. Сказано - зроблено. І от вже ніч, автовокзал в Агадірі, і ми стоїмо такі, з рюкзаками і чекаємо автобуса (якогось там, що от-от прийде, як пообіцяв нам працівник CTM, компанії-перевізника). Автобуси приходять і відходять, з написом "Casablanca" в тому числі, я періодично то потикаюсь до воділ зі своїми квитками (які мене, зрозуміло, відправляють), то ношуся по вокзалу в пошуках того мужичка у формі (а вони ж всі - на одне лице )ну,шо там хаваріть смєлиє люді ви,аднака