Чорна злива стояла стіною:
Страшно й сумно було в тій порі!
Та усмішкою ніжноясною
Засміялась Веселка вгорі.

Затремтіла у розпачі злива –
І розсипалась чорна імла…
А Веселка, весела, вродлива,
Вже півнеба за мить обняла!
Промінці дарувала барвисті –
Їх ловила й ловила земля.

У краплинах води – як в намисті –
Засміялися луки й поля.

Марія Познанська http://posnayko.com.ua/reader/knizhnaya-polka/stihotvoreniya-o-lete-i-kanikulah/veselka-187.html