Нахилилась над водою гілка,
Думаєш, їй легко таки хилитися?
Думаєш, їй не буває гірко
Вітрові зухвалому коритися?

В піднебессі кружеляє пташка,
Крила в сонці полум’ям сплахують.
Думаєш, їй не буває важко,
Коли грози небо розпанахують?

Звір бреде, крізь хащу продирається,
Мне траву, іде до водопою.
Думаєш, трава не опирається
Під його безжальною стопою?

Думаєш, в природі повна злагода,
Елегійність, тиша голуба?
Ні, природа нам щодня нагадує.
Що в житті і спокій — боротьба.

Луків Микола http://allpoet.ru/ukr/author/4/343/index.php