Маленький літачок за розкладом доправив нас назад до В’єтнаму у величне місто, яке гордо носить назву вождя Хошимін, а для нас із більш звичною назвою – Сайгон.
По прильоту до Ханою соціалістичний режим В’єтнаму не дуже був відчутним, так, видно було червоні стяги, портрети Брежнєва, Сталіна, Леніна, але сильної різниці ми не помітили. А от після повернення з королівської Камбоджі до Сайгону виникла дуже помітна різниця, і ми занурилися з головою у часи вождя, чомусь це нагадало мені старенький Буквар, де на першій сторінці був зображений Ленін з його висловами. Увесь підручник був пронизаний ідеологічною пропагандою кращого майбутнього в капіталістичному строю.
Місту Сайгон, тобто Хошимін, ми виділили день і головною метою було придбати квитки на потяг до узбережжя Південно-Китайського моря, і якщо лишиться час, то відвідати зоопарк і пагоду Нефритового Імператора. Не все так сталося, як гадалося. Наш від’їзд припадав на вихідні, коли в’єтнамці масово їхали до моря, тому квитків на потяг ми не дістали. Доречі, цікава в них система черги – за талончиками, тільки екрани висіли незручно і ми провтикали свій номер . Чекаючи своєї черги, ми дізналися про кілька автобусних станцій звідки йде транспорт до узбережжя. Радісні купленим квиткам, ми поїхали до зоопарку, але вся ця біганина зайняла багато часу й ми дісталися якраз до зачинення воріт. Потім перед нами зачинили двері й пагоди Нефритового Імператора. Ось такий облом
Трохи розчаровані ми вирішили прогулятися пішки до нашого готелю. Ймовірний напрям знали, але без карти це була авантюра. Авжеж, дорогою трохи заблукали й потрапили у час пік, мабуть всі поверталися з роботи, чи що, але транспортний рух перетворився на нескінченний потік. Це був жах, від гудіння моторів голова розколювалася, перейти дорогу – подвиг для туриста. Після такої прогулянки, далі у нашій подорожі, ми відчували себе впевнено й нас не лякав перехід вулиці по-в’єтнамськи як першого дня в Ханої
дааа... стыковка дело не простое не завжди все йде за планом, але.... все що не робиться - на краще бівает, но не всегда ... судя по всему , у твоего рассказа хэппиЭнд
дааа... стыковка дело не простое не завжди все йде за планом, але.... все що не робиться - на краще бівает, но не всегда ... судя по всему , у твоего рассказа хэппиЭнд так, нам пощастило
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
Zhukin
111.03.12, 19:14
Маленький літачок за розкладом доправив нас назад до В’єтнаму у величне місто, яке гордо носить назву вождя Хошимін, а для нас із більш звичною назвою – Сайгон.
По прильоту до Ханою соціалістичний режим В’єтнаму не дуже був відчутним, так, видно було червоні стяги, портрети Брежнєва, Сталіна, Леніна, але сильної різниці ми не помітили. А от після повернення з королівської Камбоджі до Сайгону виникла дуже помітна різниця, і ми занурилися з головою у часи вождя, чомусь це нагадало мені старенький Буквар, де на першій сторінці був зображений Ленін з його висловами. Увесь підручник був пронизаний ідеологічною пропагандою кращого майбутнього в капіталістичному строю.
Zhukin
211.03.12, 19:15
Місту Сайгон, тобто Хошимін, ми виділили день і головною метою було придбати квитки на потяг до узбережжя Південно-Китайського моря, і якщо лишиться час, то відвідати зоопарк і пагоду Нефритового Імператора. Не все так сталося, як гадалося. Наш від’їзд припадав на вихідні, коли в’єтнамці масово їхали до моря, тому квитків на потяг ми не дістали. Доречі, цікава в них система черги – за талончиками, тільки екрани висіли незручно і ми провтикали свій номер
. Чекаючи своєї черги, ми дізналися про кілька автобусних станцій звідки йде транспорт до узбережжя. Радісні купленим квиткам, ми поїхали до зоопарку, але вся ця біганина зайняла багато часу й ми дісталися якраз до зачинення воріт. Потім перед нами зачинили двері й пагоди Нефритового Імператора. Ось такий облом 
Zhukin
311.03.12, 19:17
Трохи розчаровані ми вирішили прогулятися пішки до нашого готелю. Ймовірний напрям знали, але без карти це була авантюра. Авжеж, дорогою трохи заблукали й потрапили у час пік, мабуть всі поверталися з роботи, чи що, але транспортний рух перетворився на нескінченний потік. Це був жах, від гудіння моторів голова розколювалася, перейти дорогу – подвиг для туриста. Після такої прогулянки, далі у нашій подорожі, ми відчували себе впевнено й нас не лякав перехід вулиці по-в’єтнамськи як першого дня в Ханої
Lyudchen
411.03.12, 23:52
Zhukin
512.03.12, 09:44Відповідь на 4 від Lyudchen
Valeri-ya
612.03.12, 13:34
дааа... стыковка дело не простое
Zhukin
712.03.12, 13:38Відповідь на 6 від Valeri-ya
Valeri-ya
812.03.12, 13:40Відповідь на 7 від Zhukin
бівает, но не всегда ... судя по всему , у твоего рассказа хэппиЭнд
Zhukin
912.03.12, 13:48Відповідь на 8 від Valeri-ya
так, нам пощастило
