121.08.11, 22:23

Вони були такими ж молодими. Героям Слава.

221.08.11, 22:33

321.08.11, 22:34

421.08.11, 22:37Відповідь на 2 від анонім

521.08.11, 22:38Відповідь на 3 від анонім

Слава Україні

622.08.11, 08:05

Героям Слава

722.08.11, 08:25

Навіки Слава!

822.08.11, 16:15

Людині - попри всю невмирущість (як тому вчить церква) її душі - дуже важко позбутись первісного страху за власне життя...
Часом мені здається, що сьогоднішня ситість і доступність до всілякого роду розваг і благ цивілізації робить тіла людські безсилими, а душі - полохливими і тьмяними...
Кожен тримається за власний шмат сала...
Де вже тут проти ворога підніматися і землю рідну боронити...

Розбестились ми... Всього доволі маємо - і на столі, і в шафі...

Бракує лиш гідності... шляхетності внутрішньої... почуття відповідальності... І усвідомлення того, що саме нашими руками твориться наше "завтра"... В якому нащадкам нашим жити... і справи рук наших недбалих розгрібати... і помилки наші виправляти...

922.08.11, 19:26Відповідь на 8 від no-sense

Людині - попри всю невмирущість (як тому вчить церква) її душі - дуже важко позбутись первісного страху за власне життя...
Часом мені здається, що сьогоднішня ситість і доступність до всілякого роду розваг і благ цивілізації робить тіла людські безсилими, а душі - полохливими і тьмяними...
Кожен тримається за власний шмат сала...
Де вже тут проти ворога підніматися і землю рідну боронити...

Розбестились ми... Всього доволі маємо - і на столі, і в шафі...

Бракує лиш гідності... шляхетності внутрішньої... почуття відповідальності... І усвідомлення того, що саме нашими руками твориться наше "завтра"... В якому нащадкам нашим жити... і справи рук наших недбалих розгрібати... і помилки наші виправляти...

Краще не скажеш. Підтримую.

1022.08.11, 22:43Відповідь на 9 від Діду

Людині - попри всю невмирущість (як тому вчить церква) її душі - дуже важко позбутись первісного страху за власне життя...
Часом мені здається, що сьогоднішня ситість і доступність до всілякого роду розваг і благ цивілізації робить тіла людські безсилими, а душі - полохливими і тьмяними...
Кожен тримається за власний шмат сала...
Де вже тут проти ворога підніматися і землю рідну боронити...

Розбестились ми... Всього доволі маємо - і на столі, і в шафі...

Бракує лиш гідності... шляхетності внутрішньої... почуття відповідальності... І усвідомлення того, що саме нашими руками твориться наше "завтра"... В якому нащадкам нашим жити... і справи рук наших недбалих розгрібати... і помилки наші виправляти...
Краще не скажеш. Підтримую.Дякую!