"Наступна європейська війна розпочнеться в Україні"
Ілюстація з американського журналу "Look" (випуск 14 березня 1939 р.)
На стилізованій карті зображено два можливі шляхи Вермахту до України: північний через Польщу, а також дунайською долиною через Угорщину та Румунію. Російські війська сконцентровані вздовж східного кордону СРСР і стережуть радянську Україну, багату на пшеничні поля, гідро-електричні потужності, вугілля та інші мінеральні ресурси.
Зазначається, що в Польщі проживає 5 мільйонів українців, а в Румунії - один мільйон. Східна Чехословаччина (тобто Закарпаття - М.М.) позначена як осередок теперішньої нацистської пропаганди серед українців. У верхньому правому куті вказано: Україна - мета Гітлера. Це 328 тис. квадратних миль, що охоплюють частини Чехословаччини, Румунії, Польщі та Радянської Росії.
Номер готувався до випуску в час, коли доживала свої останні дні Карпатська Україна на чолі з урядом Августина Волошина. Журнал пішов у продаж в переддень проголошення незалежності та угорської окупації краю. В усьому відчувається тодішнє хибне розуміння гітлерівської політики оглядачами видань в країнах демократичного Заходу.
У міжвоєнний час Україна була чимось на зразок сучасного Курдистану - найбільшою нацією, розділеною кордонами інших держав. Нацією зі свіжим досвідом збройної боротьби за свободу і незадоволеним попитом на незалежність. Журналіст Ланселот Лоутон в у своїх доповідях в британському парламенті (1935-й і 1939 рр.) називав Україну головною проблемою Європи. Доки українське питання не знайде належного розв'язання, про мир і стабільність на континенті можна забути. В своїх висновках Лоутон був не одиноким. Конфліктогенність України чудово усвідомлювали і в сталінському Політбюро, і в польській Дифензиві, і в гітлерівській Райхсканцелялії.
Гітлер спекулював на українському питанні, щоб приспати чуйність Версальських переможців - Великої Британії, Франції, США. Переозброєння і прикордонні анексії Німеччини (що було заборонено за підсумками Першої світової) нацисти обґрунтовували, в тому числі, підготовкою до "визволяння України". Після розподілу Чехословаччини в 1938-1939 роках західні "миротворці" чекали, що біснуватий фюрер залишить у спокої Європу і піде завойовувати життєвий простір в СРСР. Ніби підтвердженням таких здогадів було утворення автономної Карпатської України у складі знесиленої Чехословаччини. На Заході її сприймали не інакше, як німецький плацдарм, як українську іреденту, націлену на УРСР. Варто визнати, що карпатські українці погоджувалися на таку роль і сподівалися на німецьку підтримку.
Все трапилося інакше. Замість сприяти українцям, Гітлер віддав Закарпаття угорцям. Українці були хоч і германофілами, але не гітлерівськими маріонетками. Відділи Карпатської січі без надії на успіх вдалися до збройного опору угорсько-німецьким планам. Добровільну відмову Берліна від "плацдарму" позитивно (і з полегшенням) сприйняли в Москві. Замість воювати проти Сталіна, Гітлер домовився з ним про розподіл Польщі. Перші удари Другої світової війни прийняв на себе не СРСР, як того сподівалися на Заході, а Польща, Франція, Велика Британія... Гітлерівська мантра про "визволення України" виявилася блефом; принаймні плани війни проти Сталіна були не першочерговими. Спочатку німці вирішили потішилися реваншем за програну Першу світову.
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
rcz
113.12.15, 22:09
Зазначається, що в Польщі проживає 5 мільйонів українців, а в Румунії - один мільйон. Східна Чехословаччина (тобто Закарпаття - М.М.) позначена як осередок теперішньої нацистської пропаганди серед українців. У верхньому правому куті вказано: Україна - мета Гітлера. Це 328 тис. квадратних миль, що охоплюють частини Чехословаччини, Румунії, Польщі та Радянської Росії.
Номер готувався до випуску в час, коли доживала свої останні дні Карпатська Україна на чолі з урядом Августина Волошина. Журнал пішов у продаж в переддень проголошення незалежності та угорської окупації краю. В усьому відчувається тодішнє хибне розуміння гітлерівської політики оглядачами видань в країнах демократичного Заходу.
rcz
213.12.15, 22:09
У міжвоєнний час Україна була чимось на зразок сучасного Курдистану - найбільшою нацією, розділеною кордонами інших держав. Нацією зі свіжим досвідом збройної боротьби за свободу і незадоволеним попитом на незалежність. Журналіст Ланселот Лоутон в у своїх доповідях в британському парламенті (1935-й і 1939 рр.) називав Україну головною проблемою Європи. Доки українське питання не знайде належного розв'язання, про мир і стабільність на континенті можна забути. В своїх висновках Лоутон був не одиноким. Конфліктогенність України чудово усвідомлювали і в сталінському Політбюро, і в польській Дифензиві, і в гітлерівській Райхсканцелялії.
rcz
313.12.15, 22:10
Гітлер спекулював на українському питанні, щоб приспати чуйність Версальських переможців - Великої Британії, Франції, США. Переозброєння і прикордонні анексії Німеччини (що було заборонено за підсумками Першої світової) нацисти обґрунтовували, в тому числі, підготовкою до "визволяння України". Після розподілу Чехословаччини в 1938-1939 роках західні "миротворці" чекали, що біснуватий фюрер залишить у спокої Європу і піде завойовувати життєвий простір в СРСР. Ніби підтвердженням таких здогадів було утворення автономної Карпатської України у складі знесиленої Чехословаччини. На Заході її сприймали не інакше, як німецький плацдарм, як українську іреденту, націлену на УРСР. Варто визнати, що карпатські українці погоджувалися на таку роль і сподівалися на німецьку підтримку.
rcz
413.12.15, 22:11
Все трапилося інакше. Замість сприяти українцям, Гітлер віддав Закарпаття угорцям. Українці були хоч і германофілами, але не гітлерівськими маріонетками. Відділи Карпатської січі без надії на успіх вдалися до збройного опору угорсько-німецьким планам. Добровільну відмову Берліна від "плацдарму" позитивно (і з полегшенням) сприйняли в Москві. Замість воювати проти Сталіна, Гітлер домовився з ним про розподіл Польщі. Перші удари Другої світової війни прийняв на себе не СРСР, як того сподівалися на Заході, а Польща, Франція, Велика Британія... Гітлерівська мантра про "визволення України" виявилася блефом; принаймні плани війни проти Сталіна були не першочерговими. Спочатку німці вирішили потішилися реваншем за програну Першу світову.