Фото путешествия, пейзаж, берег, турция, море, босфор, туреччина

Коментарі

16.07.11, 02:08

Повернення на батьківщину(закреслено) в Туреччину було не менш веселим, ніж нічна дорога до Касабланки за добу до цього...

Літак приземлявся о другій годині ночі на Азіатському березі, далеко від центру міста, і, відповідно, далеко від готелів, де можна було б прихилити голови до ранку за розумні гроші (а не за 100 євро). Всі дешеві хостели розмістились у Європейській частині, біля Айя Софії та Блакитної мечеті. Пороми через Босфор вночі не ходять, на таксі в об'їзд буде довго і страшно дорого. Мені вдалося таки знайти хостел на цьому березі, який рекламував себе як "ідеальне місце для тих, хто прилітає пізніми рейсами", ага...

llrr

26.07.11, 02:08

Отже, швидко першими проходимо паспортний контроль (візи то у нас вже були), так само швидко сідаємо в таксі та по пустому шосе несемося до старого міста. По дорозі до нас чіпляються два мотоцикліста: то поїдуть поруч, то обженуть, то відстануть трішки і взагалі, поводяться нагло. Воділа навіть почав напрягатися, але через деякий час байкерам ця гра набридає, і, набравши швидкість, вони зникають попереду.

Як виявилося, воділа не оминув можливості нагріти нас на гроші - зробив неслабий гачок і збільшив вартість проїзду лір на 20. Але без знання дороги або наявності GPS з такими боротися неможливо, на жаль...

llrr

36.07.11, 02:09

Третя година ночі, не без допомоги знаходимо у хитросплетінні вузьких вуличок наш готель (молода турецька парочка провела нас прямо під двері). Двері відчинені, всередині горить світло. Заходимо, а там нікого. На столі - увімкнений ноутбук, папері якісь, телефон. Ну буває, думаємо, кудись відійшли і пару-десять хвилин чекаємо. Ніхто не з'являється... Я дзвоню у зовнішній дзвінок, дзвоню за телефоном, мобільним і стаціонарним (стаціонарний вправно дзеленчить на ресепшені) - глухо. Піднімаюсь у розвідку на 2-3 поверхи - немає нікого. Якщо і є - то гості, і сплять у своїх кімнатах.

llrr

46.07.11, 02:11

Надія на душ та нормальний сон у постілі тануть з кожною хвилиною. Але так як іти нам все одно нікуди, влаштовуємося на диванчиках та кріслах, щоб хоч якось поспати і звалити звідси на першому ранковому поромі. Згодом з вулиці з'являються ще двоє американок, котрим, наївним, теж хотілося нормально поспати після перельоту - я їм з ходу пропоную не паритись, а вмощуватись зручніше в кріслах і відпочивати...

Вранці, коли вже було світло, пам'ятаю до кімнати зайшла якась тітка, глянула на цю картину маслом і пішла собі кудись. Ми не стали за нею ганятися і щось там виясняти, зібрали речі та пішли на берег, до порома на Принцеві острови.

lianit

56.07.11, 07:20Відповідь на 4 від llrr

Надія на душ та нормальний сон у постілі тануть з кожною хвилиною. Ну, майже "ідеальне місце для тих, хто прилітає пізніми рейсами"

RilleXX

66.07.11, 08:12

Вот он какой однако Стамбул, а на фото ЖД вокзал если я не ошибаюсь, мы тут тоже проплывали на пути к Принцевым островам. только что-то не видно чаек, они что не преследовали ваш паром?

llrr

76.07.11, 08:50Відповідь на 6 від RilleXX