Спинися на хвилинку, озирнись,
Хоч і війна, але життя кипить.
І хай не все так, як було колись,
Та цінувати треба кожну мить.
Лиш не втрачай своєї доброти
І не дивись, що так змінились люди.
Хтось робить зле комусь, а ти
Роби добро й воно у тебе буде.
Терпіння наберись і віру май
У те, що стане легше скоро жити.
Про власну совість зАвжди дбай
І серце хай залишиться відкритим.
Війна мине, як найстрашніший сон
І сміх уже лунатиме надворі.
А ти піднімиш руки до ікон
Й подякуєш, що не зламався в горі.
© Катріна Рябой