За якісь 200 років печеніги дістали добрячої прочуханки від Ярослава (це було теж мудро), після чого вже ніколи не зазіхали на Русь, перемкнувшись на Візантію. Одночасно половці підтисли печенігів вже аж на правий берег Дніпра. А самі стали новою бідою для Руси. На цей момент вони, імовірно, вже залюднили Таврійський півострів, де поступово стали піддаватися націотворчим процесам до стану "кримських татар".