125.09.10, 17:19

24.01.11, 22:12

Марко Зацькований (Трохим Шинкарук)

КІСТЯК

Лежить під сопкою кістяк
Із круглим отвором на лобі
Від вітру і дощу – побляк,
Немов лежить століттями в жалобі

Лежить він мовчки, як німий, –
Цей свідок жаху літ минулих,
Ошкірив зуби, мов живий,
Немов над тими, що його забули...

Забули спопелити слід
Дикунств модерної еліти…
Кістяк, хоча й від часу зблід,
Силкується до нас заговорити.

Мовчить, зітхаючи, сосна,
Мов жах її також проймав.
Чи ж тут в краю вона одна,
Під котрою блідий кістяк дрімає?

Чом антрополого–знавці
Не візьмут рискалі, лопати
Та не прийдуть в ліси оці,
Щоб тут свою науку звеличати?

Лежить незрушено кістяк
Із круглим отвором на лобі,
Затиснув пальці він в кулак –
І так блідніє, мов у злобі…
Мордовія, 26.8.1979