18.11.11, 20:07

Біжутерія... прикраси... побрякушки...

І для чого вони?

28.11.11, 22:49Відповідь на 1 від no-sense

для подарунків дамам..

39.11.11, 09:43Відповідь на 2 від Вітер-в-полі

для подарунків дамам..Значить, я - не дама))

Бо я брязкалець не ношу...

49.11.11, 21:50Відповідь на 3 від no-sense

Носить дама чи не носить - кого обходить.. Головне - не з пустими руками, а з подарунком до дами!
Там, до речі, були також прекрасні вироби зі скла, дерева, кераміки..

59.11.11, 21:54Відповідь на 4 від Вітер-в-полі

Та то я так, не узагальнюючи)
То я просто ніяк до тями не можу взяти, як воно ті прикраси носити і якою є їхня практична користь))
Виросла я не в царських хоромах, і навіть не в панських теремах, тому з прикрасами жодних стосунків не мала) А потім час було втрачено - тепер то для мене просто безглузді брязкальця, нехай навіть і найдорожчі...
Взагалі інколи приходжу до висновку, що я певним чином і не жінка зовсім...

69.11.11, 22:31Відповідь на 5 від no-sense

Но-но
Французи кажуть, що жінка є не зовсім жінка, якщо вона не пережила "petite mort".
А брязкальця надягаються на празники і фести.

79.11.11, 22:37Відповідь на 6 від Вітер-в-полі

Но-но
Французи кажуть, що жінка є не зовсім жінка, якщо вона не пережила "petite mort".
А брязкальця надягаються на празники і фести."Рetite mort", кажете... Не знаю, не знаю... Інколи щось таке пригадується з далекого минулого... А інколи здається, що того ніколи не було і воно наснилося...
Дивна істота людина... Постійно щось собі переоцінює, переосмислює... Постійно про щось думає, порівнює, аналізує...
І часто виходить так, що критерії оціночні трансформуються до невпізнання... і те, що вчора здавалось "petite mort"-ом, нині здається лиш лоскотом у грудях...

Йой, не слухайте мене, я неадекватна)) Такого іноді наверзу, що на голову не налазить)

89.11.11, 22:56Відповідь на 7 від no-sense

Нічого, гарно пишете, можна і на письменницькому поприщі попрацювати..
Спогади про минуле приємне дають змогу ще раз пережити відчуття, але здалеку, ніби з висоти.. Чого і треба було.

99.11.11, 23:00Відповідь на 8 від Вітер-в-полі

Та я трохи пробувала, як Ви кажете, попрацювати на письменницькому поприщі... Але бракує мені життєвого досвіду... І бракує впевненості у розповіді... Як не прикро. але я майже геть не знаю зовнішнього життя... Живу всередині себе - думками, почуттями, інтуіцією... А така тематика нині майже нікому не цікава... Що ж у ній цікавого? Ані динаміки, ані карколомного сюжету, ані збоченство, ані кохання і інтриг а-ля мексиканський серіял...
Тому все написане благополучно ляснуло до шухляди... Ото хіба що вірші інколи у світ пускаю... Хочете - прочитайте щось... У мене у блозі всі вірші - мої...
http://blog.i.ua/user/1577300/460593/

109.11.11, 23:27Відповідь на 9 від no-sense

Олесь Бердник у спідниці?
Він чудово описував емоції..