Осіннє листя золотаве,
З ним вітер грається лукаво,
Так мелодійно шелестить
Тихо, тендітно, мов тремтить.
Прийде пора і мимоволі
З дерев летить летить поволі,
Танцює вальсом в тишині,
Легко торкається землі.
Напевно він хотів ще жити,
Але природу не змінити,
Осіннім садом помандруєш,
Де шелест листя ти почуєш.
Це так приємно, так чарівно
І все ж природа - це царівна.
(автор Небесна)