Як сірничок припалений від сонця,
день спалахнув, обвуглився, погас.
Верба - мов чорний покруч ікебани.
Минає день. Ну от ми й піднялись
ще на одну щаблиночку страждання.
(Л. Костенко)
Ото у мене на душі якось так зараз: десь вдалині проблиски світла... ближче - хмари, хмари... ще ближче - цілий ліс галуззя - покрученого і непролазного... А під цим усім - ріка часу... Що струменить плавно і незворотньо... Мало зважаючи на нас...
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
............................................. ...................................
Ти вже пробач, що відповідаю не власними словами. Просто, так запам'ятався цей вірш, щойно перегорнув чи не всю книжку, поки знайшов.
Думаю якраз так само, лише сказати так влучно і поетично не вмію. А ще ми (я?) звикли казати, що бракує спілкування.
Та ніхто ж не боронить просто набрати номер і поспілкуватися. Чогось іншого нам бракує. І самі не знаємо чого. Можливо злагоди із самим собою.
Та знаєш... Може і набрав би... може, і поговорив би... Але... Розказувати про проблеми - не хочеться і не можеться... та і потреба інша - ділитися світлом і теплом. А зараз в серці похмуро... зимно... І не хочеться вантажити когось ще й власними вавками...
Хоча ти правий у тому, що ми самі собі вигадуємо якісь перешкоди, перепони... якісь причини, щоб чогось не робити... пояснюємо самі собі, чому саме не робимо того, чого хочемо... виправдовуємось...
А життя - надто скороминуще, аби витрачати його на такі незначущі речі...
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
Эйч
130.03.14, 18:02
Spectatrix
230.03.14, 18:19
МХL
331.03.14, 09:24Відповідь на 2 від Spectatrix
МХL
431.03.14, 09:26Відповідь на 1 від Эйч
cheese
531.03.14, 12:26
МХL
631.03.14, 16:24Відповідь на 5 від cheese
no-sense
71.04.14, 10:35
Ото у мене на душі якось так зараз: десь вдалині проблиски світла... ближче - хмари, хмари... ще ближче - цілий ліс галуззя - покрученого і непролазного... А під цим усім - ріка часу... Що струменить плавно і незворотньо... Мало зважаючи на нас...
МХL
81.04.14, 15:09Відповідь на 7 від no-sense
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
............................................. ...................................
Ти вже пробач, що відповідаю не власними словами. Просто, так запам'ятався цей вірш, щойно перегорнув чи не всю книжку, поки знайшов.
Думаю якраз так само, лише сказати так влучно і поетично не вмію. А ще ми (я?) звикли казати, що бракує спілкування.
Та ніхто ж не боронить просто набрати номер і поспілкуватися. Чогось іншого нам бракує. І самі не знаємо чого. Можливо злагоди із самим собою.
no-sense
91.04.14, 16:12Відповідь на 8 від МХL
Та знаєш... Може і набрав би... може, і поговорив би... Але... Розказувати про проблеми - не хочеться і не можеться... та і потреба інша - ділитися світлом і теплом. А зараз в серці похмуро... зимно... І не хочеться вантажити когось ще й власними вавками...
Хоча ти правий у тому, що ми самі собі вигадуємо якісь перешкоди, перепони... якісь причини, щоб чогось не робити... пояснюємо самі собі, чому саме не робимо того, чого хочемо... виправдовуємось...
А життя - надто скороминуще, аби витрачати його на такі незначущі речі...
Ріка часу плине стрімко...
Aleks*N
1025.07.14, 00:20