Щодо дівчинки, то як на мене, вона страшенно сонна та й подарунки, швидше за все - бутафорські, а якщо й справжні, то не її, а лише так - щоб сфоткатися. Вона ж тоді ще не усвідомлювала, що це на тисячоліття...
Вона ж тоді ще не усвідомлювала, що це на тисячоліття...Твої слова спровокували думку - як це, усвідомлювати, що через 100, 200, 300 ... років на твоє зображення будуть дивитись зовсім інші люди із зовсім іншого часу і суспільства, будуть з допомогою твого обличчя вітати один одного, і будуть продавати твій портрет?
Цікава думка і над цим варто поміркувати.... З одного боку це ніби й почесно - щось залишити по собі, навіть якщо це буде всього-навсього твоє дитяче (чи доросле) фотогенічне обличчя. Залишити пам"ять про себе в такому вигляді. Але чи саме по конкретній особі буде ця пам"ять? А з іншого боку справді якось моторошно. Стати "розтиражованою" листівочкою, загальною назвою, засобом привітання...
Про те, наскільки це моторошно, можна було б запитатися у жінки, яку зараз називають Мона Ліза, проте не дано.
Примхлива все ж таки леді Історія із своєю сестрою Пам'ять. Мільйонам людей (і швидше за все, мільярдам їхніх нащадків) добре знайомий портрет раніше нікому не відомої жінки, створений руками Леонардо, проте ці ж мільйони людей, уявлення не мають хто зображений на інших портретах у Луврі, хоча портрети належать імператорам, які вершили долями предків цих мільйонів людей. І писали історію...
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
Gr@f
123.03.10, 04:39
Не тішать її подарунки. Чогось їй тоді не вистачало.
ЭktoG@m@
227.04.10, 08:58
Aklimdasin
327.04.10, 13:42Відповідь на 1 від Gr@f
може просто втомлена була? спатки хотіла...А взагалі, ти все бачиш..
Gr@f
45.05.10, 09:17Відповідь на 3 від Aklimdasin
Ви мене з кимось сплутали, моя дорога ханум. Просто зовсім не святковий у неї погляд. І на обличчі - ні каплі радості.
Aklimdasin
55.05.10, 09:21Відповідь на 4 від Gr@f
ні з ким і ніколи я тебе не плутаю
Щодо дівчинки, то як на мене, вона страшенно сонна та й подарунки, швидше за все - бутафорські, а якщо й справжні, то не її, а лише так - щоб сфоткатися. Вона ж тоді ще не усвідомлювала, що це на тисячоліття...
Gr@f
65.05.10, 09:25Відповідь на 5 від Aklimdasin
Твої слова спровокували думку - як це, усвідомлювати, що через 100, 200, 300 ... років на твоє зображення будуть дивитись зовсім інші люди із зовсім іншого часу і суспільства, будуть з допомогою твого обличчя вітати один одного, і будуть продавати твій портрет?
Aklimdasin
75.05.10, 09:38Відповідь на 6 від Gr@f
Цікава думка і над цим варто поміркувати.... З одного боку це ніби й почесно - щось залишити по собі, навіть якщо це буде всього-навсього твоє дитяче (чи доросле) фотогенічне обличчя. Залишити пам"ять про себе в такому вигляді. Але чи саме по конкретній особі буде ця пам"ять? А з іншого боку справді якось моторошно. Стати "розтиражованою" листівочкою, загальною назвою, засобом привітання...
Gr@f
814.05.10, 21:48Відповідь на 7 від Aklimdasin
Про те, наскільки це моторошно, можна було б запитатися у жінки, яку зараз називають Мона Ліза, проте не дано.
Примхлива все ж таки леді Історія із своєю сестрою Пам'ять. Мільйонам людей (і швидше за все, мільярдам їхніх нащадків) добре знайомий портрет раніше нікому не відомої жінки, створений руками Леонардо, проте ці ж мільйони людей, уявлення не мають хто зображений на інших портретах у Луврі, хоча портрети належать імператорам, які вершили долями предків цих мільйонів людей. І писали історію...