42. С выпускником нашего вуза Лисовенко Евгением Прокоповичем: ГТФ-1952 г., лётчик-фронтовик, к.т.н., доцент УИИВХ. Прилетел из США проведать места собственного становления в жизни.
"під час кожної наступної зустрічі Євген Прокопович завжди розповідає про щось нове та цікаве зі свого життя, що в сукупності може потягти іще на одну статтю про цю людину..." - оце було б цiкаво почитати.
"під час кожної наступної зустрічі Євген Прокопович завжди розповідає про щось нове та цікаве зі свого життя, що в сукупності може потягти іще на одну статтю про цю людину..." - оце було б цiкаво почитати.Одне - просто про щось розповідати, щоб відвести душу, інше - вигорнути із душі матеріал для якоїсь конкретної мети, а не просто так.
Ти маєш рацію. Зараз набуває сили соціальна історія. Напротивагу офіційній історії соціальна історія піднімає і пускає в науковий обіг такі комплекси документів, які раніше вважалися "третьосортними" - неважливими. Так от на них - малих - часто розбивається на друзки, "вилизане до сяйва", офіційне. Мікроісторія, буденна історія, біографічна історія, історична антропологія, соціологія, етнологія і т.п. - подає комплексно і багатопланово соціальну історію. Щоб не вдаватися до переписування офіційної історії, де фігурують "генерали", соціальна історія подає розвиток подій через рядових людей, які творили власне історію, але залишились в ній безіменними. Це революція, переворот. Новому пробитися важко через усталені стереотипи, тому що офіційна історія виключала повсякдення зі свого бачення.
Ось. Щось таке я й мала на увазі, але не була знайома з терміном "соціальна історія"
Якби я мала таку нагоду - записувала б розповіді таких людей на диктофон, а потім перетворювала на текст. Їх так мало залишилось..(
Ось. Щось таке я й мала на увазі, але не була знайома з терміном "соціальна історія"
Якби я мала таку нагоду - записувала б розповіді таких людей на диктофон, а потім перетворювала на текст. Їх так мало залишилось..(Я так багато пишу, що "графоманом" скоро стану. "Ходячу історію" ніколи не пропускаю.
Скоро сама нею стану. Якщо ВЖЕ не стала...
А хто видаватиме те, що написане? Нас новий ректор націлив на те, що автори видаватимуться власним коштом. Автор сам має з того щось мати, а не останнє вкладати в своє дітище. А в інтернеті публікуватися, то - не діло...
Чого ж не діло? Все більше людей читає саме тутЛюди читають... "Бібліотекар" заробляє, а - автор? Чим винагороджуватиметься праця письменника? "Лайками"? Ними сита будеш? А хто ж тоді візьме на себе турботу про моє існування, а я лише б займалася б письменством? Я людина конкретна: реальний продукт-реальна винагорода.
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
_кcю_
130.10.13, 12:48
Наверное, интересное у вас было общение..
Єв@
230.10.13, 13:19Відповідь на 1 від _кcю_
http://www.nuwm.rv.ua/university/muzej/novini/do-alma-mater-iz-ssha
_кcю_
330.10.13, 13:31Відповідь на 2 від Єв@
"під час кожної наступної зустрічі Євген Прокопович завжди розповідає про щось нове та цікаве зі свого життя, що в сукупності може потягти іще на одну статтю про цю людину..." - оце було б цiкаво почитати.
Єв@
430.10.13, 14:53Відповідь на 3 від _кcю_
Одне - просто про щось розповідати, щоб відвести душу, інше - вигорнути із душі матеріал для якоїсь конкретної мети, а не просто так.
_кcю_
530.10.13, 15:06Відповідь на 4 від Єв@
Просто такі люди - це ж жива історія і часто їх розповідям можна більше вірити, ніж тому, що пишуть в книгах і журналах..
Єв@
630.10.13, 15:54Відповідь на 5 від _кcю_
Ти маєш рацію. Зараз набуває сили соціальна історія. Напротивагу офіційній історії соціальна історія піднімає і пускає в науковий обіг такі комплекси документів, які раніше вважалися "третьосортними" - неважливими. Так от на них - малих - часто розбивається на друзки, "вилизане до сяйва", офіційне. Мікроісторія, буденна історія, біографічна історія, історична антропологія, соціологія, етнологія і т.п. - подає комплексно і багатопланово соціальну історію. Щоб не вдаватися до переписування офіційної історії, де фігурують "генерали", соціальна історія подає розвиток подій через рядових людей, які творили власне історію, але залишились в ній безіменними. Це революція, переворот. Новому пробитися важко через усталені стереотипи, тому що офіційна історія виключала повсякдення зі свого бачення.
_кcю_
730.10.13, 16:02Відповідь на 6 від Єв@
Ось. Щось таке я й мала на увазі, але не була знайома з терміном "соціальна історія"
Якби я мала таку нагоду - записувала б розповіді таких людей на диктофон, а потім перетворювала на текст. Їх так мало залишилось..(
Єв@
830.10.13, 16:15Відповідь на 7 від _кcю_
Я так багато пишу, що "графоманом" скоро стану. "Ходячу історію" ніколи не пропускаю.
Якщо ВЖЕ не стала...
Скоро сама нею стану.
А хто видаватиме те, що написане? Нас новий ректор націлив на те, що автори видаватимуться власним коштом. Автор сам має з того щось мати, а не останнє вкладати в своє дітище. А в інтернеті публікуватися, то - не діло...
_кcю_
930.10.13, 16:17Відповідь на 8 від Єв@
Чого ж не діло? Все більше людей читає саме тут
Єв@
1030.10.13, 16:25Відповідь на 9 від _кcю_
Люди читають... "Бібліотекар" заробляє, а - автор? Чим винагороджуватиметься праця письменника? "Лайками"? Ними сита будеш? А хто ж тоді візьме на себе турботу про моє існування, а я лише б займалася б письменством? Я людина конкретна: реальний продукт-реальна винагорода.