11.07.13, 18:08

Мені все було цікаво, яким буде підйом на лавовий потік, бо здалеку "в лоб" він виглядав досить неприступним. Але піднялися на нього ми саме "в лоб", залізши по насипу крупних базальтових валунів. Сама дорога по лавовому потоку страшенно нудна: розсипи каменів якраз таких розмірів, щоб по них було максимально незручно йти, періодично переривалися рихлими і брудними сніжниками. В таких умовах ми піднялися до висоти 4000м і повернули назад. На півдні з'явилася підозріла і грізна на вид хмарність, були б ми на рівнині - можна було очікувати принаймні сильну грозу. Що "світило" нам на висоті, точно не було зрозуміло, але очевидно, що нічого хорошого.

21.07.13, 18:09

Дорогою назад я вже звично плентався в хвості і коли ми вийшли на сніжно-льодове поле, побачив, як мої товариші попереду періодично провалюються в сніг то по коліна, то по пояс - температура піднялась і фірн, який так добре тримав зранку, підтанув і розім'як. Це означало відчутне уповільнення при пересуванні, що і саме по собі неприємне, а тут ще перспектива потрапити в бурю. Але це ще було не все...

31.07.13, 18:11

Раптом серед слідів моїх попередників один, глибиною приблизно по коліно, різко виділяється своєю чорнотою. Отже, таки тріщина. Розкопую льодорубом сніг, намагаючись знайти протилежний край і оцінити ситуацію. Сніг і лід провалюються в чорну діру з тихим шелестом і легким відлунням. На щастя, тріщина поперечна і неширока - сантиметрів 70 у місці, де я стою, і її можна просто переступити. Але тепер я не можу собі дозволити безтурботно йти і через кожен крок чи два заганяю льодоруб у сніг, перевіряючи, куди ступаю. Через десяток метрів - нова ділянка глибоких слідів моїх попередників, цього разу майже по пояс. Стоячи на колінах, заганяю льодоруб по самий дзьоб - нічого... Отже, ймовірно, ще одна тріщина і ймовірно, значно ширша.

41.07.13, 18:12

Знаходжу її твердий край на своїй стороні і стою в роздумах декілька хвилин. Метрів за триста попереду мою зупинку помічає Артем і знаками показує, що хоче повернутися назад до мене, а я знаками відповідаю, що не потрібно (як виявилося згодом, Артем навіть не підозрював, що пройшовся по двох тріщинах). Самим логічним рішенням виглядає переповзання цієї ділянки на животі. Але парадокс - інстинктивно чомусь повзти над імовірною прірвою набагато страшніше, ніж через неї пройти ногами. Вічно тут стояти не можна - правильного варіанту ніхто не підкаже, а погода продовжує псуватися швидкими темпами... Вдихаю, видихаю і трьома максимально широкими, швидкими і легкими кроками пролітаю небезпечну ділянку. Пронесло...

51.07.13, 20:07

Рома , лучше бы не рассказывал... у меня аж спина от ужаса заледенела .. просто капец!!!!!

61.07.13, 22:16Відповідь на 1 від llrr

Що "світило" нам на висоті, точно не було зрозуміло, але очевидно, що нічого хорошого.ВИСОТА,ваша ціль вам мала там світити

71.07.13, 22:18Відповідь на 4 від llrr

Знаходжу її твердий край на своїй стороні і стою в роздумах декілька хвилин. Метрів за триста попереду мою зупинку помічає Артем і знаками показує, що хоче повернутися назад до мене, а я знаками відповідаю, що не потрібно (як виявилося згодом, Артем навіть не підозрював, що пройшовся по двох тріщинах). Самим логічним рішенням виглядає переповзання цієї ділянки на животі. Але парадокс - інстинктивно чомусь повзти над імовірною прірвою набагато страшніше, ніж через неї пройти ногами. Вічно тут стояти не можна - правильного варіанту ніхто не підкаже, а погода продовжує псуватися швидкими темпами... Вдихаю, видихаю і трьома максимально широкими, швидкими і легкими кроками пролітаю небезпечну ділянку. Пронесло...ну,крім просто вдачі-спасітільний рост вам в помощь,друх мой

81.07.13, 22:20Відповідь на 6 від disu

ВИСОТА,ваша ціль вам мала там світитиКаламбурчік

91.07.13, 22:21Відповідь на 5 від Valeri-ya

Рома , лучше бы не рассказывал... у меня аж спина от ужаса заледенела .. просто капец!!!!!Тада, з певною долею "везіння" все могло закінчитись не так...

101.07.13, 22:21

ну,навіть хай вона стопіццот раз наближаєцця-назва кадру-втароє прідлаженіє-не наравицця