100 літ тому, 2 серпня 1919 року, із Бреслау до Кам’янця-Подільського відлетів літак «Zeppelin Staaken» . Полковник Дмитро Вітовський та його ад’ютант Юліан Чучман були на борту аероплану , поверталися в Україну продовжити визвольну боротьбу. Літак при втаємничених обставинах розбився. Загинули всі...Тіла українців перевезли до Берліна для поховання. Полковника ховали скромно. На домовині червоніла козацька китайка, лежали дві перехрещені шаблі і козацька шапка, а ще полковницька булава... Пролунав печально вірш написаний Олександром Олесем «Пам’яті Дмитра Вітовського»:
"Схилімо голови…Нова труна,
нова тяжка безмірна втрата…
Розбитий келих без вина;
народ без сина і без брата…"
Поховали героя в позиченій гробниці на чужій землі...1 листопада 2002 р..Героя поховали в Львові...
Слава Україні!ГЕРОЯМ слава !
1 листопада 2002 прах полковника Д.Вітовського який мав стати Президентом \Гетьманом України українці урочисто перепоховали на Личаківському цвинтарі Львова. Світла пам‘ять! Згідно передань БОГОРОДИЦІ наш славний ГЕРОЙ ДМИТРО ВІТОВЧСЬКИЙ як Генерал КРАЩИХ ВОІНІВ БОЖОГО ВІЙСЬКА воскресне серед 200 тисяч Героів й друзів УКРАІНИ в новіс вічномолодім тілі літом 2019 ...з одного з 77 ЧУДОметалХРАМів який зійде в четвер..о 19 годині з Місяця\Сонця в ГАЛИЧИНУ... ГУГЛіть " Про місця сходження 200 чудоХРАМІВ в УКРАІНУ http://photo.i.ua/user/4400999/344196/15268171/ МНОЖТе http://blog.i.ua/user/4400999 РАЗОМ ми СИЛАhttp://blog.i.ua/user/8113241/ ПЕРЕМОЖЕМ з БОГОМ...! СЛАВА Україні !*
! Слава Нації !
Героям слава ! Дмитро Вітовський, який керівником Листопадового Чину ПОВСТАННЯ в ЛЬВОВІ, народився у родині шляхтичів 8 листопада 1887 року в селі Медуха на Галичині.Закінчив Станіславівську гімназію, після неї правничий факультет Львівського університету.Вже у студентські роки Дмитро активно включився в боротьбу за українську державність.Був членом Головної Управи УРП, організатором «Січей», головою драгоманівської таємної організації, брав участь у боротьбі за створення українського університету, розробив план звільнення з в’язниці Мирослава Січинського, котрий здійснив замах на намісника Галичини графа Потоцького. Осіннього вечора 1911 року, утаємничений в справу наглядач провів Січинського в парк, що був поруч і там передягнув його а потіи поміг виіхати в США !
За активну політичну діяльність Вітовський був засуджений та позбавлений старшинського ступеня австрійської армії.
Із серпня 1914 року перебував у легіоні УСС, куди був переведений з австрійського війська, командував сотнею напівкуреня Степана Шухевича. У жовтні того ж року сотню Вітовського підпорядкували генералу Леману, командиру восьмої кінної дивізії яка брала участь у наступі Австрійських військ на Галичині. Згодом сотня Вітовського брала участь у боях під Туркою та Нагуєвичами, де дивом уникнула російського полону. 1 листопада 1915 року на річці Стрипі, коло села Семиковець, у важкій триденній битві ціною великих втрат стрільці зупинили російський наступ. Це була остання битва, в якій брав участь Вітовський. Його було поранено в ногу і він відбув на лікування.
У період УНР деякий час був комендантом Жмеринки, де здійснював організаційну діяльність зі створення українських державних органів влади.Проте найяскравіше Дмитро Вітовський увійшов в історію, як один з організаторів і керівників Листопадового Чину. В часи проголошення ЗУНР і подальшої польсько-української війни командував збройними силами Західно-Української Народної республіки, державним секретарем військових справ ЗУНР.Напередодні здвигу, 31 жовтня 1918-го, далеко не всі члени української Національної Ради були готові до того, аби взяти владу у Львові. Однак їх переконала рішучість Вітовського, який промовив свої вже легендарні слова: “Мусимо взяти владу цієї ночі, бо завтра це зроблять поляки!” О 4.00 ранку 1 листопада українські військові перебрали владу у Львові й проголосили ЗУНР!
а кілька годин Галичина належала українцям. Ранком того ж дня Вітовський вислав телеграму до Києва, на адресу Українського національного союзу: “Зайнятий українськими військами Львів посилає поклін Києву, столиці Соборної України!”У травні 1919 року представляв Республіку на мирній конференції в Парижі, де домагався, на жаль, безуспішно, припинення польської агресії проти ЗУНР. Повертаючись в Україну де патріоти хотіли проголосити його наказним Гетьманом \Президентом Украіни \ , загинув в авіакатастрофі в небі над сілезьким Ратибором разом із своїм ад’ютатном Юліяном Чучманом. За однією з версій, літак був збитий польськими прикордонниками...за іншою стався вибух німецькоі міни в літаку за планом жидокомуняк МОСКВИ =За різними даними, трагедія трапилася 2 або 4 серпня 1919року
Був похований у Берліні з козщацькою шаблею та булавою в супроводі малоі групи патріотів\християн на цвинтарі Гугенотів. 1 листопада 2002 року прах Дмитра Вітовського та Юліяна Чучмана урочисто перепоховали у Львові при тисячах людей і десятках священиків УГКЦ на Личаківському кладовищі.Вітовський майже невідомий як письменник. Поза тим під псевдонімом Гнат Буряк він написав низку художніх творів. Деякі з них були опубліковані у журналі «Шляхи» – виданні Стрілецького фонду, теж, до речі, заснованого Дмитром Вітовським.. Дмитро ВІТОВСЬКИЙ мав чудового сина Дмитра який загинув 27 річним як ГЕРОЙ Украіни в 1947 році в часи боротьби ОУН\УПА \родився7 липня 1919 року в селищі Брошнів-Осада Рожнятівського району, Івано-Франківщини\СВІТЛА ПАМЯТЬ
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
DnisterDnipro
12.08.19, 21:37
100 літ тому, 2 серпня 1919 року, із Бреслау до Кам’янця-Подільського відлетів літак «Zeppelin Staaken» . Полковник Дмитро Вітовський та його ад’ютант Юліан Чучман були на борту аероплану , поверталися в Україну продовжити визвольну боротьбу. Літак при втаємничених обставинах розбився. Загинули всі...Тіла українців перевезли до Берліна для поховання. Полковника ховали скромно. На домовині червоніла козацька китайка, лежали дві перехрещені шаблі і козацька шапка, а ще полковницька булава... Пролунав печально вірш написаний Олександром Олесем «Пам’яті Дмитра Вітовського»:
"Схилімо голови…Нова труна,
нова тяжка безмірна втрата…
Розбитий келих без вина;
народ без сина і без брата…"
Поховали героя в позиченій гробниці на чужій землі...1 листопада 2002 р..Героя поховали в Львові...
Эйч
22.08.19, 21:40
Слава Україні!
SOKILDNISТЕR+
32.08.19, 22:50Відповідь на 2 від Эйч
ГЕРОЯМ слава !1 листопада 2002 прах полковника Д.Вітовського який мав стати Президентом \Гетьманом України українці урочисто перепоховали на Личаківському цвинтарі Львова. Світла пам‘ять! Згідно передань БОГОРОДИЦІ наш славний ГЕРОЙ ДМИТРО ВІТОВЧСЬКИЙ як Генерал КРАЩИХ ВОІНІВ БОЖОГО ВІЙСЬКА воскресне серед 200 тисяч Героів й друзів УКРАІНИ в новіс вічномолодім тілі літом 2019 ...з одного з 77 ЧУДОметалХРАМів який зійде в четвер..о 19 годині з Місяця\Сонця в ГАЛИЧИНУ... ГУГЛіть " Про місця сходження 200 чудоХРАМІВ в УКРАІНУ http://photo.i.ua/user/4400999/344196/15268171/ МНОЖТе http://blog.i.ua/user/4400999 РАЗОМ ми СИЛАhttp://blog.i.ua/user/8113241/ ПЕРЕМОЖЕМ з БОГОМ...! СЛАВА Україні !*
! Слава Нації !
DnisterDnipro
42.08.19, 23:18Відповідь на 2 від Эйч
Героям слава ! Дмитро Вітовський, який керівником Листопадового Чину ПОВСТАННЯ в ЛЬВОВІ, народився у родині шляхтичів 8 листопада 1887 року в селі Медуха на Галичині.Закінчив Станіславівську гімназію, після неї правничий факультет Львівського університету.Вже у студентські роки Дмитро активно включився в боротьбу за українську державність.Був членом Головної Управи УРП, організатором «Січей», головою драгоманівської таємної організації, брав участь у боротьбі за створення українського університету, розробив план звільнення з в’язниці Мирослава Січинського, котрий здійснив замах на намісника Галичини графа Потоцького. Осіннього вечора 1911 року, утаємничений в справу наглядач провів Січинського в парк, що був поруч і там передягнув його а потіи поміг виіхати в США !
DnisterDnipro
52.08.19, 23:19
За активну політичну діяльність Вітовський був засуджений та позбавлений старшинського ступеня австрійської армії.
Із серпня 1914 року перебував у легіоні УСС, куди був переведений з австрійського війська, командував сотнею напівкуреня Степана Шухевича. У жовтні того ж року сотню Вітовського підпорядкували генералу Леману, командиру восьмої кінної дивізії яка брала участь у наступі Австрійських військ на Галичині. Згодом сотня Вітовського брала участь у боях під Туркою та Нагуєвичами, де дивом уникнула російського полону. 1 листопада 1915 року на річці Стрипі, коло села Семиковець, у важкій триденній битві ціною великих втрат стрільці зупинили російський наступ. Це була остання битва, в якій брав участь Вітовський. Його було поранено в ногу і він відбув на лікування.
DnisterDnipro
62.08.19, 23:21
У період УНР деякий час був комендантом Жмеринки, де здійснював організаційну діяльність зі створення українських державних органів влади.Проте найяскравіше Дмитро Вітовський увійшов в історію, як один з організаторів і керівників Листопадового Чину. В часи проголошення ЗУНР і подальшої польсько-української війни командував збройними силами Західно-Української Народної республіки, державним секретарем військових справ ЗУНР.Напередодні здвигу, 31 жовтня 1918-го, далеко не всі члени української Національної Ради були готові до того, аби взяти владу у Львові. Однак їх переконала рішучість Вітовського, який промовив свої вже легендарні слова: “Мусимо взяти владу цієї ночі, бо завтра це зроблять поляки!” О 4.00 ранку 1 листопада українські військові перебрали владу у Львові й проголосили ЗУНР!
DnisterDnipro
72.08.19, 23:26
а кілька годин Галичина належала українцям. Ранком того ж дня Вітовський вислав телеграму до Києва, на адресу Українського національного союзу: “Зайнятий українськими військами Львів посилає поклін Києву, столиці Соборної України!”У травні 1919 року представляв Республіку на мирній конференції в Парижі, де домагався, на жаль, безуспішно, припинення польської агресії проти ЗУНР. Повертаючись в Україну де патріоти хотіли проголосити його наказним Гетьманом \Президентом Украіни \ , загинув в авіакатастрофі в небі над сілезьким Ратибором разом із своїм ад’ютатном Юліяном Чучманом. За однією з версій, літак був збитий польськими прикордонниками...за іншою стався вибух німецькоі міни в літаку за планом жидокомуняк МОСКВИ =За різними даними, трагедія трапилася 2 або 4 серпня 1919року
DnisterDnipro
82.08.19, 23:37
Був похований у Берліні з козщацькою шаблею та булавою в супроводі малоі групи патріотів\християн на цвинтарі Гугенотів. 1 листопада 2002 року прах Дмитра Вітовського та Юліяна Чучмана урочисто перепоховали у Львові при тисячах людей і десятках священиків УГКЦ на Личаківському кладовищі.Вітовський майже невідомий як письменник. Поза тим під псевдонімом Гнат Буряк він написав низку художніх творів. Деякі з них були опубліковані у журналі «Шляхи» – виданні Стрілецького фонду, теж, до речі, заснованого Дмитром Вітовським.. Дмитро ВІТОВСЬКИЙ мав чудового сина Дмитра який загинув 27 річним як ГЕРОЙ Украіни в 1947 році в часи боротьби ОУН\УПА \родився7 липня 1919 року в селищі Брошнів-Осада Рожнятівського району, Івано-Франківщини\СВІТЛА ПАМЯТЬ
Саблін
93.08.19, 00:07
Сyрi
103.08.19, 06:40