125.01.13, 23:53

Я знову виходжу по мотузці останнім і опиняюся на широкій і відносно рівній ділянці з глибоким снігом. Гід Ріндзі уже пішов вище по схилу, в розвідку, Довгий Портер (так ми називали нашого другого носія, трохи вищого за Маленького Портера) сидить на віддалі, Стьопа із задоволеним обличчям відпочиває на рюкзаку поруч із Маленьким Портером. Але Стьопина посмішка раптом зникає, і я чую, що наш портер плаче. Тоді я ще не знав, що він мало не поїхав по схилу вниз, бо був на віддалі від місця подій. Стьопа в двох словах розповідає мені, як вони підіймалися.

225.01.13, 23:53

Втома, симптоми гірської хвороби, оцей інцидент з підйомом - і у дяьдка здали нерви. обіймаю його, заспокоюю, як можу. Наливаємо йому з термосу чашку м'ятного чаю, і наш Маленький Портер поволі відходить. Все позаду, ми на місці нашого "high camp", висотного табору, з якого наступного дня будемо виходити на вершину.

326.01.13, 07:23

426.01.13, 08:27

..лучше гор могут быть только горы...........

526.01.13, 08:31

626.01.13, 10:03

Які ж Ви молодці

726.01.13, 10:11

826.01.13, 10:33

Гм... От я читаю раз по разу і ніяк не зрозумію... А хто у кого був провідником?

926.01.13, 10:53Відповідь на 1 від llrr

що він мало не поїхав по схилу вниз, капєц
Ром,а який вираз у грошах стресово-носійної професії Маленького Портера?от за цей раз,за вас-приблизно скільки йому *впало* за срок перебування *на межі*?

1026.01.13, 11:10

стрёмно