11.04.22, 15:51

Сиджу. В'яжу шкарпеточки душевні
Аж, раптом, вииииииииииє....
Вдванадцятеро, мабуть, за цей день.
А згодом бухає, здригає і струс той
Хвилей суне по землі.
Пригадую як то відчула вперше.
У смарті було 5 і 04 і вдруге 5:07.
Різниця в тім, що не було сирени,
волали пси і каркали птахи.
Війна.
Я знала це одразу.
Все відбувалось, наче, у ві сні.
Немов би десь. Та ні, зі мною,
З моїм народом та країною моєю.
Війна.
Свідомість не сприйма,
А думка вже летить - що можу я?
Чим можу я допомогти?
Так і згодились мої руки:
В'яжу шкарпетки для захисників.
Сміливим воїнам завжди
Потрибно відчувати турботу,
Тепло в душі і ноги у теплі.

22.04.22, 21:30

32.04.22, 23:30Відповідь на 2 від Кислица

Доки холодно, в'яжу хлопцям