Це Місто – привид, це оселя вітру,
Що вештається серед кам’яниць...
Гніздо предвічних галасливих птиць
І сірий колір на чиюсь палітру...
В густу імлу влилося вічне і тліннЕ,
Зловісно чисте й ангельськи брудне...
Між каменю, де й небо кам’яне
Постійно руки натикаються на стіни...
Це Місто – втеча від самого себе
У лабіринтах, в попелі доріг.
Фальшиві перли біля твоїх ніг
І щирі сльози кам’яного неба...