По обіді ми вже були на твердій землі. Гід нас відвів до таксі й сказав чекати ще одну групу, яким також потрібно було їхати до аеропорту, а сам з іншими туристами сів на автобус й попрямував до Ханою. Ну все, подумали ми, знову хочуть розвести й прийдеться платити за таксі. Але були приємно здивовані. Так як нам було треба встигнути на літак, то тур фірма найняла для нас мікроавтобус, щоб водій не заїджаючи до Ханою, відразу відвіз до аеропорту. З нами ще їхала пара з дітьми з Австралії. Чомусь всі іноземці дуже дивувалися коли чули, що ми з України.
В аеропорті трохи привели себе у порядок, переодягнулися й перекусили. Час плинув, а нашого літака на табло не було. Хвилювання підкрадалося все ближче й ближче, лишалося півгодини до старту, а реєстрацію ми ще не пройшли. Почали приставати з запитаннями до працівників аеропорту, а ті тічко нічого не могли пояснити. Врешті-решт одна з працівниць відвела нас до реєстраційної стійки, яку при нас же й відчинили. Пройшовши фейс-контроль, втомлені очікуванням, ми заспокоїлися й занурилися в сподівання чогось неймовірного, того дивовижного, про що читали під час організації поїздки до древнього міста Ангкор, що знаходилося в Королівстві Камбоджа.
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
Zhukin
114.08.11, 16:36
По обіді ми вже були на твердій землі. Гід нас відвів до таксі й сказав чекати ще одну групу, яким також потрібно було їхати до аеропорту, а сам з іншими туристами сів на автобус й попрямував до Ханою. Ну все, подумали ми, знову хочуть розвести й прийдеться платити за таксі. Але були приємно здивовані. Так як нам було треба встигнути на літак, то тур фірма найняла для нас мікроавтобус, щоб водій не заїджаючи до Ханою, відразу відвіз до аеропорту. З нами ще їхала пара з дітьми з Австралії. Чомусь всі іноземці дуже дивувалися коли чули, що ми з України.
Zhukin
214.08.11, 16:37
В аеропорті трохи привели себе у порядок, переодягнулися й перекусили. Час плинув, а нашого літака на табло не було. Хвилювання підкрадалося все ближче й ближче, лишалося півгодини до старту, а реєстрацію ми ще не пройшли. Почали приставати з запитаннями до працівників аеропорту, а ті тічко нічого не могли пояснити. Врешті-решт одна з працівниць відвела нас до реєстраційної стійки, яку при нас же й відчинили. Пройшовши фейс-контроль, втомлені очікуванням, ми заспокоїлися й занурилися в сподівання чогось неймовірного, того дивовижного, про що читали під час організації поїздки до древнього міста Ангкор, що знаходилося в Королівстві Камбоджа.
Lyudchen
314.08.11, 18:28
Zhukin
414.08.11, 18:37Відповідь на 3 від Lyudchen
Гість: OKsana*****
514.08.11, 18:48
а що це за дивовижні "грушки-вишеньки"? вперше бачу!
Zhukin
614.08.11, 18:53Відповідь на 5 від Гість: OKsana*****
Дякую!
Камбоджійські фрукти, розміром в невеличку грушу, на смак не встигли скуштувати, іншим разом
Iren_d
714.08.11, 20:59
Valeri-ya
815.08.11, 17:38Відповідь на 6 від Zhukin
а вапще они съедобные ?
Zhukin
916.08.11, 13:44Відповідь на 8 від Valeri-ya
так
народ казав, що вони кислуваті й добре підходять до алкогольних напоїв
Valeri-ya
1017.08.11, 18:57Відповідь на 9 від Zhukin
мы бы уже попробовали