Ну, не зовсім революція і не так вже й на майдані... Але про все по порядку.
Отже, минулий день, за винятком короткого переходу, був повністю матрасним. "Кинули кості" у селищі Tatopani ("pani" - вода, "tato" - гарячий),
де увесь день хто читав книжку, хто з вереском ганяв величезних і шустрих стрибаючих павуків по кімнаті готелю...
Увечері сходили, власне, до "гарячої води" - дуже гарячого природнього термального джерела, оформленого у вигляді бетонного басейну з платою 2 чи 3 гривні за вхід.
Йти далі пішки вже було нецікаво і за 70 гривень з носа провідник Камаль знайшов джип, який наступного для підкинув би нас до Покхари - великого міста на зразок обласного центру.
В джип набилося купа народу: кум, брат, сват... Так що Камалю довелося їхати на даху. Коли ми виїхали на нормальну асфальтовану дорогу, серед непальців виникли ознаки занепокоєння: зазвичай ця дорога сильно завантажена, а тепер зустрічних машин немає взагалі. Причини виясняються з розмов з поодинокими зустрічними водіями: в одному із селищ протестанти перекрили дорогу і нікого не пропускають в обидві сторони.
Непальці про всяк випадок вигадують легенду, яку втовкмачують нам: якщо нас запитують - ми їдемо до Катманду, увечері у нас літак, тому нам будь-що потрібно проїхати.
Через деякий час заїжджаємо у село, де панує атмосфера свята, яку й видно на фотографії. Водій зупиняє машину на в'їзді до села, перед камінням, що лежить на дорозі. Щасливі дітлахи кричать нам: "You're not going anywhere" ("ви нікуди далі не поїдете"
Камаль бере мене в якості доказу, ще раз повторює легенду і ми з ним удвох ідемо в центр, шукати зачинателів цього балагану. На центральній вулиці - двіжняк, на асфальті всюди горять шини, навалене каміння. Камаль запитує щось у поліцейського і той направляє нас далі, в кінець села, де ми і знаходимо групу молоді в тіньочку.
Всі розмови відбувається на "непалі", тому я лише стою, "торгую лицем" і здогадуюсь що він їм розповідає нашу легенду. Вони вислуховують, потім хтось іде за старшим, щоб той прийняв рішення. Після недовгих переговорів зі "старшим" у розмові починають проскакувати позитивні інтонації, і нарешті нам дають у провідники одного з юнаків, який провів нашу машину околицями (щоб не деморалізувати односельчан, мабуть)
(Як пізніше нам пояснив Камаль, дорогу перекрили місцеві демократи на знак протесту проти арешту одного з їхніх лідерів за якусь там бійку. І додав, що якби дорогу перекрили супротивники демократів, маоісти, то нас би ні за що не пропустили)
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
llrr
114.10.09, 20:32
Ну, не зовсім революція і не так вже й на майдані... Але про все по порядку.
Отже, минулий день, за винятком короткого переходу, був повністю матрасним. "Кинули кості" у селищі Tatopani ("pani" - вода, "tato" - гарячий),
де увесь день хто читав книжку, хто з вереском ганяв величезних і шустрих стрибаючих павуків по кімнаті готелю...
Увечері сходили, власне, до "гарячої води" - дуже гарячого природнього термального джерела, оформленого у вигляді бетонного басейну з платою 2 чи 3 гривні за вхід.
Йти далі пішки вже було нецікаво і за 70 гривень з носа провідник Камаль знайшов джип, який наступного для підкинув би нас до Покхари - великого міста на зразок обласного центру.
llrr
214.10.09, 20:33
В джип набилося купа народу: кум, брат, сват... Так що Камалю довелося їхати на даху. Коли ми виїхали на нормальну асфальтовану дорогу, серед непальців виникли ознаки занепокоєння: зазвичай ця дорога сильно завантажена, а тепер зустрічних машин немає взагалі. Причини виясняються з розмов з поодинокими зустрічними водіями: в одному із селищ протестанти перекрили дорогу і нікого не пропускають в обидві сторони.
Непальці про всяк випадок вигадують легенду, яку втовкмачують нам: якщо нас запитують - ми їдемо до Катманду, увечері у нас літак, тому нам будь-що потрібно проїхати.
llrr
314.10.09, 20:34
Через деякий час заїжджаємо у село, де панує атмосфера свята, яку й видно на фотографії. Водій зупиняє машину на в'їзді до села, перед камінням, що лежить на дорозі. Щасливі дітлахи кричать нам: "You're not going anywhere" ("ви нікуди далі не поїдете"
Камаль бере мене в якості доказу, ще раз повторює легенду і ми з ним удвох ідемо в центр, шукати зачинателів цього балагану. На центральній вулиці - двіжняк, на асфальті всюди горять шини, навалене каміння. Камаль запитує щось у поліцейського і той направляє нас далі, в кінець села, де ми і знаходимо групу молоді в тіньочку.
llrr
414.10.09, 20:35
Всі розмови відбувається на "непалі", тому я лише стою, "торгую лицем" і здогадуюсь що він їм розповідає нашу легенду. Вони вислуховують, потім хтось іде за старшим, щоб той прийняв рішення. Після недовгих переговорів зі "старшим" у розмові починають проскакувати позитивні інтонації, і нарешті нам дають у провідники одного з юнаків, який провів нашу машину околицями (щоб не деморалізувати односельчан, мабуть)
(Як пізніше нам пояснив Камаль, дорогу перекрили місцеві демократи на знак протесту проти арешту одного з їхніх лідерів за якусь там бійку. І додав, що якби дорогу перекрили супротивники демократів, маоісти, то нас би ні за що не пропустили)
lianit
514.10.09, 21:09Відповідь на 4 від llrr
ти диви - виходить демократія - це добре!
llrr
614.10.09, 22:07Відповідь на 5 від lianit
Ну як кажуть, нічого кращого поки що не придумали
Гість: vitaliч
715.10.09, 09:42
треба було замітку зробить по одній цій фото
llrr
815.10.09, 10:03Відповідь на 7 від Гість: vitaliч
Та ніби й можна, але стирчала б вона, як непонятношо, вибиваючись із формату
Гість: каролина любо
915.10.09, 11:09
Бормалейша
1015.10.09, 12:55