- Земляче, зупини машину,
Я піду пішки до родини.
Колосся гладив золоте,
Волошки й маки рвав в букет.
В цих квітах згадка чарівна –
Кохана з них вінок плела.
І притчу мовили квітки,
Що ми зовсім не бур'яни.
Ми – дівчина, мов маків цвіт
І волошкові очі в світ.
І море це цілющих трав
Дивак на відео знімав.
Чи ж за кордоном бачив хто,
Щоб поле маками цвіло?

Корнилюк Ольга http://dyvensvit.org/blogs/3620.html