Фото путешествия, репортаж, протест, непал

Коментарі

114.10.09, 20:32

Ну, не зовсім революція і не так вже й на майдані... Але про все по порядку.

Отже, минулий день, за винятком короткого переходу, був повністю матрасним. "Кинули кості" у селищі Tatopani ("pani" - вода, "tato" - гарячий),
де увесь день хто читав книжку, хто з вереском ганяв величезних і шустрих стрибаючих павуків по кімнаті готелю...
Увечері сходили, власне, до "гарячої води" - дуже гарячого природнього термального джерела, оформленого у вигляді бетонного басейну з платою 2 чи 3 гривні за вхід.

Йти далі пішки вже було нецікаво і за 70 гривень з носа провідник Камаль знайшов джип, який наступного для підкинув би нас до Покхари - великого міста на зразок обласного центру.

llrr

214.10.09, 20:33

В джип набилося купа народу: кум, брат, сват... Так що Камалю довелося їхати на даху. Коли ми виїхали на нормальну асфальтовану дорогу, серед непальців виникли ознаки занепокоєння: зазвичай ця дорога сильно завантажена, а тепер зустрічних машин немає взагалі. Причини виясняються з розмов з поодинокими зустрічними водіями: в одному із селищ протестанти перекрили дорогу і нікого не пропускають в обидві сторони.
Непальці про всяк випадок вигадують легенду, яку втовкмачують нам: якщо нас запитують - ми їдемо до Катманду, увечері у нас літак, тому нам будь-що потрібно проїхати.

llrr

314.10.09, 20:34

Через деякий час заїжджаємо у село, де панує атмосфера свята, яку й видно на фотографії. Водій зупиняє машину на в'їзді до села, перед камінням, що лежить на дорозі. Щасливі дітлахи кричать нам: "You're not going anywhere" ("ви нікуди далі не поїдете"
Камаль бере мене в якості доказу, ще раз повторює легенду і ми з ним удвох ідемо в центр, шукати зачинателів цього балагану. На центральній вулиці - двіжняк, на асфальті всюди горять шини, навалене каміння. Камаль запитує щось у поліцейського і той направляє нас далі, в кінець села, де ми і знаходимо групу молоді в тіньочку.

llrr

414.10.09, 20:35

Всі розмови відбувається на "непалі", тому я лише стою, "торгую лицем" і здогадуюсь що він їм розповідає нашу легенду. Вони вислуховують, потім хтось іде за старшим, щоб той прийняв рішення. Після недовгих переговорів зі "старшим" у розмові починають проскакувати позитивні інтонації, і нарешті нам дають у провідники одного з юнаків, який провів нашу машину околицями (щоб не деморалізувати односельчан, мабуть)

(Як пізніше нам пояснив Камаль, дорогу перекрили місцеві демократи на знак протесту проти арешту одного з їхніх лідерів за якусь там бійку. І додав, що якби дорогу перекрили супротивники демократів, маоісти, то нас би ні за що не пропустили)

lianit