До відправлення автобуса ще залишалось доволі багато часу, і ми на страшенній спеці як могли цей час вбивали.
Автобус, що відправлявся приблизно о п'ятій вечора з луксорського авотвокзалу, за 17 годин повинен був перевезти нас на інший кінець країни - Синайський півострів, містечко Дахаб, де ми збиралися нарешті нормально відвиснути на пляжі
Ми, чесно кажучи, трохи побоювалися такої довгої подорожі в таку спеку. Але, хоча в автобусі не виявилося кондиціонера, надто жарко не було, а до того пекла, що я недавно пережив у автобусі "Київ-Калуш", єгипетському транспорту ще рости і рости
Разом із нами їхали наші знайомі пакистанські пенсіонери та чувак з Австралії.
Чувак з Австралії їздив з величезним, як на таку подорож, рюкзаком, літрів на 80. Ми все дивувались, що він там возить у такій короткій подорожі - нам спокійно вистачало по 35 л на брата. Виявилось, що чувак вже 6 місяців у дорозі, до Єгипта їздив по Європі, потім збирався ще кудись. Поряд з цим бекпекером-монстром ми почали почуватися звичайними "матрасами"
Ми очікували нудної дороги в долині Нілу, яку вже бачили з вікон поїзда, але тут, дивлячись на карту, мені в голову прийшла ідея, що ми запросто можемо поїхати і по берегу моря, звернувши праворуч недалеко від Луксора та перетнувши Аравійську пустелю. Ця думка так нас захопила, що ми, як малі діти, слідкували за кожним поворотом автобуса і намагались вгадати, поїдемо ми понад морем, чи ні
Нарешті після "-надцятого" повороту стало зрозуміло, що ми таки віддаляємося від долини Нілу та заглиблюємося у гористу пустелю.
Ура! Ми їдемо до моря!
За годину зовсім стемніло і астобус зупинився на блок-пості. За вікном ходили військові. В автобус зайшов мужик у цивільному, з пістолетом на поясі, та вибірково спитав документи у декількох пасажирів. Мені здалося, що він вибирав самих темношкірих, ймовірно, нубійців. Потім пройшов далі у салон. За дві хвилини пішов на вихід, а за ним мовчки брели чотири чи п'ять пасажирів. Після цього двері зачинились, автобус поїхав далі. Що це було - ми так і не зрозуміли...
Всього по дорозі було близько семи перевірок, кілька разів дкументи питали і у нас.
Хоч як ми хотіли побачити нарешті море, до ранку нам так і не вдалося. Зате, коли ми проїжджали Хургаду мені таки вдалося розгледіти готель, в якому я "матрасом" відпочивав за півтора роки до цього. Тоді я будь-що хотів одного дня повернутись до Єгипту. Тепер я таки повернувся, а далекі вогні готелю за вікном автобуса навівали хороші та трохи сумні спогади....
Ми проспали преїзд тунелю під Суецьким каналом і прокинулись вже десь на Синаї. Незабаром ми нарешті таки дістались до автовокзалу на околиці Шарм-ель-Шейху, де попрощались з пакистанцями та пересіли у пустий автобус до Дахаба - я, Жмен та австралієць
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
llrr
124.09.07, 23:46
До відправлення автобуса ще залишалось доволі багато часу, і ми на страшенній спеці як могли цей час вбивали.
Автобус, що відправлявся приблизно о п'ятій вечора з луксорського авотвокзалу, за 17 годин повинен був перевезти нас на інший кінець країни - Синайський півострів, містечко Дахаб, де ми збиралися нарешті нормально відвиснути на пляжі
Ми, чесно кажучи, трохи побоювалися такої довгої подорожі в таку спеку. Але, хоча в автобусі не виявилося кондиціонера, надто жарко не було, а до того пекла, що я недавно пережив у автобусі "Київ-Калуш", єгипетському транспорту ще рости і рости
Разом із нами їхали наші знайомі пакистанські пенсіонери та чувак з Австралії.
llrr
224.09.07, 23:50
Чувак з Австралії їздив з величезним, як на таку подорож, рюкзаком, літрів на 80. Ми все дивувались, що він там возить у такій короткій подорожі - нам спокійно вистачало по 35 л на брата. Виявилось, що чувак вже 6 місяців у дорозі, до Єгипта їздив по Європі, потім збирався ще кудись. Поряд з цим бекпекером-монстром ми почали почуватися звичайними "матрасами"
llrr
324.09.07, 23:56
Ми очікували нудної дороги в долині Нілу, яку вже бачили з вікон поїзда, але тут, дивлячись на карту, мені в голову прийшла ідея, що ми запросто можемо поїхати і по берегу моря, звернувши праворуч недалеко від Луксора та перетнувши Аравійську пустелю. Ця думка так нас захопила, що ми, як малі діти, слідкували за кожним поворотом автобуса і намагались вгадати, поїдемо ми понад морем, чи ні
Нарешті після "-надцятого" повороту стало зрозуміло, що ми таки віддаляємося від долини Нілу та заглиблюємося у гористу пустелю.
Ура! Ми їдемо до моря!
llrr
425.09.07, 00:03
За годину зовсім стемніло і астобус зупинився на блок-пості. За вікном ходили військові. В автобус зайшов мужик у цивільному, з пістолетом на поясі, та вибірково спитав документи у декількох пасажирів. Мені здалося, що він вибирав самих темношкірих, ймовірно, нубійців. Потім пройшов далі у салон. За дві хвилини пішов на вихід, а за ним мовчки брели чотири чи п'ять пасажирів. Після цього двері зачинились, автобус поїхав далі. Що це було - ми так і не зрозуміли...
Всього по дорозі було близько семи перевірок, кілька разів дкументи питали і у нас.
llrr
525.09.07, 00:10
Хоч як ми хотіли побачити нарешті море, до ранку нам так і не вдалося. Зате, коли ми проїжджали Хургаду мені таки вдалося розгледіти готель, в якому я "матрасом" відпочивав за півтора роки до цього. Тоді я будь-що хотів одного дня повернутись до Єгипту. Тепер я таки повернувся, а далекі вогні готелю за вікном автобуса навівали хороші та трохи сумні спогади....
llrr
625.09.07, 00:13
Ми проспали преїзд тунелю під Суецьким каналом і прокинулись вже десь на Синаї. Незабаром ми нарешті таки дістались до автовокзалу на околиці Шарм-ель-Шейху, де попрощались з пакистанцями та пересіли у пустий автобус до Дахаба - я, Жмен та австралієць
llrr
725.09.07, 00:13
уфффф, оце накатав...
Чака Марлюка
825.09.07, 12:56Відповідь на 4 від llrr
Террористів, певно, шукали
Гість: valeriia
924.10.07, 23:29
Коментарии как всегда интересны! Прекрасная игра света и тени!
Agolub
102.08.08, 01:29