Лише в останній день зими відкривається ця правда…
Кажуть, що в останній день зими вона завжди виходить у світ востаннє — тиха, втомлена, але гідна.
Того ранку вона ступала полями повільно, торкаючись снігу, що вже втрачав силу.
На узліссі вона зустріла старе дерево.
— Чому ти не радієш? — спитала Зима. — Скоро прийде Весна, оживеш, зазеленієш.
Дерево відповіло:
— Я радію. Але й сумую. Бо кожна пора року несе щось своє. Ти дала мені спокій, час подумати, відпочити, зібрати сили. Без тебе я не витримав би літа. /
Лише в останній день зими відкривається ця правда…
Кажуть, що в останній день зими вона завжди виходить у світ востаннє — тиха, втомлена, але гідна.
Того ранку вона ступала полями повільно, торкаючись снігу, що вже втрачав силу.
На узліссі вона зустріла старе дерево.
— Чому ти не радієш? — спитала Зима. — Скоро прийде Весна, оживеш, зазеленієш.
Дерево відповіло:
— Я радію. Але й сумую. Бо кожна пора року несе щось своє. Ти дала мені спокій, час подумати, відпочити, зібрати сили. Без тебе я не витримав би літа.

Інформація

Коментарі