16.02.13, 23:51

"Наша рабська душа так розточена, що вона не має ніякої своєї народної волі до сього часу, боїться самостійно рухнутися, поки чужинець її не "поблагословить". У нас не тільки до сього часу "інтелігенція" вважає свій язик "грубым и неудобным", але й наших мистців самі ж таки свідомі українці вважають також "грубыми и неудобными" для вислову почувань, і тому до сього часу ми не маємо не тільки мистецької школи, а навіть музею, все наше мистецтво розпорошено по чужинецьких скарбницях, а самі світила українського відродження прикликають всіх мистецьких приподобників з цілого світа, аби вони разом виявили глибокі почування українського народу, зміряли штучними мірилами його безодню глибини, болю й страждання...
Михайло Гаврилко

26.02.13, 23:51

І нам треба не держати носа по вітру і не винюхувати "напрямів" в мистецтві, а починати з початку чесною самостійною роботою на рідному ґрунті, починаючи від форми тілесної і кінчаючи духовою, як то робили греки. А вони починали з свистунців і лялок, як наші опішнянські гончарі, і кінчили Венерою Мілоською і Вікторією...
Михайло Гаврилко

36.02.13, 23:52

З пам'ятника ми повинні почати, бо на чужинців даремні надії, наші шукання долі поза морями не дадуть нічого гарного. Не потрібне нам жебрацьке збирання чужого лахміття, дамо своїй матері як не пишну царську ризу, то хоч пишно вишивану сорочку, та зате буде то своє, а краще - краще - своє латане, ніж чуже хапане. А доки не скинемо чужинецької полуди з наших рабських душ і очей, доки не відшукаємо сили і віри в самих себе, не збудуємо в своїх серцях свого народного "святая святих", ...доти даремна, мої братове, метушня наша, ми жити не будемо і слідів на землі по собі не покинемо..."
Михайло Гаврилко

424.02.13, 09:22

524.02.13, 14:42Відповідь на 4 від uraha

Дякую.