-
МХL
Україна, Трускавець
-
Дорогою на Петрос. Полонина Менчьил. На горизонті Свидовецький масив і гора Близниця
-
Ковбур. Водопій
-
В День Туриста з рюкзаком за плечима - що може бути краще?
-
Село в снігах, як чаша кришталева,
у срібних жилках скованих джерел.
Ідуть у білих каптурах дерева,
понамерзали
-
Десь там планети в просторі безмеж
Яка сумна у безвісти ночівля!
А може ми їм світимося теж?
А може ми їм
-
На вулицю розкішних квітників
(і злих собак)
не ступиш нині
просто так -
тут кожен крок і подих
продається.
-
"Жити - на повну!
Тут - пиво, там - квас!"
О, городяни!
Час непомітно
злизує вас
наче солоний льодяник.
(Н.
-
Весна ізнов
нам терпить
і прощає,
і не шкодує щонайкращих барв,
щоб світ здавався
не таким пропащим
і після
-
Усе грізніші відкриття й знання,
все набиває ціни
світ мінливий...
Одне без плати -
щирий успіх дня
і в
-
Я прощаюся з рідним краєм
у мовчанні
в побожній тиші...
Вечір сонце пшеничне розкраяв
і окраєць над полем
-
Як сірничок припалений від сонця,
день спалахнув, обвуглився, погас.
Верба - мов чорний покруч ікебани.
Минає
-
Час із часом
нині не вітається...
Маєш камінь -підійми і кинь.
І таке зі словом
відбувається -
аж верба
-
Чи втраплю я,
чи не втраплю
випити сенсу краплю
на брудершафт із часом?
-
Тіло вчиться ходити
з пелюшок.
А душа -
на схилі літ -
щоб утікати туди,
куди не пускає тіло.
(Н. Панчук)
-
Моя осінь мовчить,
вже нічому не вчить,
тільки клени знайомі
відзиваються бронзоим звуком.
(Н. Панчук)
-
Коли літа ідуть під скіс,
спізнавши світу
звабу й зраду,
стає душа прозорою,
як
-
Ці хмари округлі -
забутий небесний баштан,
де сторож давно
і курінь свій покинув,
де вимір четвкртий
всі інші
-
Зайчик світла -
а кинувся вовком...
Що за днина
сьогодні така?
Навіть жаб'ячі хори замовкли
в очеретянім
-
Повітря смак
і колір неба -
і то змінились.
Так і треба.
Інакше нам
не осягнути,
що пам'ятати
й що забути.
-
То пухом зеленим,
то білою піною цвіту
обдарує зненацька весна
й не просить нічого собі -
неначе не з цього
-
В гущавині чужого саду
живуть сюжети, мохом криті,
зелена слива, бита градом,
не знає - зріти, чи не зріти.
Тут
-
Глупота, глухота, сліпота -
недобачене - не пробачене.
Учорашній день
виклика на суд,
ніби завтрашній - на
-
В країні горлиць -
нинішніх сирен -
Ярила настановлено царем -
і трави погустішали,
-
Кажу тій хмарі:
Поки що не плач.
Відходить день,
рум'яний, мов калач,
нехай піде погідним,
як прийшов,
не