Містечко, потрісканим асфальтовим поводком
дороги пов`язане зі столицею,
як собака зі своїм господарем.

Вітер перебирає струни електромереж
і скаженіє, не в змозі взяти
потрібний йому акорд.

Сніг, ігноруючи всі домовленості,
вривається посеред весни
і маскується під опалий абрикосовий цвіт.

Тиша, пропахла медикаментами -
бамбуковий хруст кісток,
що нарешті почали зростатись.

Влад Лукащук