Інформація
- Папка: Философский альбом (41 з 67)
- Додана: 26.03.2009
- Камера: Olympus SP500UZ
- Дата зйомки: 8 листопада 2007, 17:18:43
Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
Коментарі
Brodyaga
126.03.09, 08:33
А ведь ты права! Письма, в которых ты одинок, хоть и думаешь, что говоришь с кем-то...
Гість: vitaliч
226.03.09, 09:53
Елена Блонди
326.03.09, 12:33Відповідь на 1 від Brodyaga
Приглядись, видишь, там еще и письма есть - из детства. У нас такие парашютики ловили на ладонь, и думали - кому и о чем". После отпускали письмецо
Немножко грустный снимок получился
Brodyaga
426.03.09, 13:08Відповідь на 3 від Елена Блонди
Да-да, вижу! Но у нас такой игры не было. Просто снимок как-то так воспринимается...
Елена Блонди
526.03.09, 14:21Відповідь на 4 від Brodyaga
с твоим толкованием он становится многослойным.
Потому что письма не все долетят, а травы высохнут, день идет к закату, и стебли стоят одиноко.
Но тем не менее - так все тихо и красиво, что плохо быть не может!
как то вот так, да?
Елена Блонди
626.03.09, 14:21Відповідь на 2 від Гість: vitaliч
Brodyaga
726.03.09, 14:45Відповідь на 5 від Елена Блонди
Да, согласен. Бывает, пишешь письмо, и не знаешь, отправишь ли ты его когда-нибудь. Но пока пишешь - живешь этим, говоришь в мыслях с дорогим тебе человеком, надеешься. И совсем не грустно, а наоборот - радостно. Но эта радость - мимолетна и быстротечна... Потом снова - закат, одинокие засыхающие стебли, листики неотправленных писем...
Как тебе этот вариант?
Гість: Gold62
826.03.09, 18:52