Кажу тій хмарі:
Поки що не плач.
Відходить день,
рум'яний, мов калач,
нехай піде погідним,
як прийшов,
не замочивши в сльози
підошов.
Так рідко це буває
з днями
й з нами.
(Н. Панчук)