131.05.14, 16:50

Край дороги у полі
Ростуть маки червоні,
Хтось зриває пелюстку
І кладе на долоню.

А на тій, на пелюстці,
Як на мапі червоній,
Рвуть вудила криваві,
Скачуть ковані коні.

Чути: дзенькають шаблі,
Чути стогін жіночий,
Чорний крук над полями
І розкльовані очі.

Кожний вік історично
На цім маковім полі.
У екстазі та болі
Залишалися долі.

Козаки чорноброві
І татарські ще діти
Впали в полі червонім
І засіялись цвітом.

Тут, де виросли трави,
Де засіялись маки,
Полихали заграви,
Йшли на смерть, у атаку.

231.05.14, 16:51Відповідь на 1 від анонім

Печеніги, тевтонці
І монголів ватаги
Роздирали це поле,
Як на чорну розвагу.

Колись доля ходила
Тут босоніж по травах
І лелечині крила
Тут купались в загравах.

Маком, смертю і хлібом
Сівачі історичні
Засівали це поле
Нині, вчора і вічно.

Кожна квіточка маку –
То є крапелька крові,
Що залишили люди
В історичній розмові.

Час пелюстку червону
Все кладе на долоню
І від щирого серця
Просить прощення в Бога:

Ми всі просимо: Боже!
Ти пробач усім людям,
Що вони натворили, –
Ми молитися будем.

Віктор Бойко 14 серпня 1953 року

331.05.14, 16:53

431.05.14, 16:54Відповідь на 3 від Луноход

Спасибо, Юра!

531.05.14, 16:56

631.05.14, 16:57

сумасойти

731.05.14, 16:58

831.05.14, 17:03Відповідь на 7 від tamagochi

931.05.14, 17:04Відповідь на 6 від George Che

сумасойти

1031.05.14, 17:05Відповідь на 5 від Lazorevka