По мірі нашого наближення до центру міста, де знаходиться священне озеро, нам постійно вказували до нього дорогу і давали пелюстки троянди (просто так, що здавалося підозрілим), мовляв, киньте їх у озеро,
загадуючи бажання. Таким чином нас провели до озера, не давши нікуди звернути. На сходах, тільки-но ми зняли взуття, звідкись взялись декілька шустрих мужиків, і розібрали вісх чотирьох, посадивши окремо на сходах над самісінькою водою.
Розповідаю про свого.
"Я" - каже - "брахман" (одна з найвищих каст і Індії), - і демонструє під сорочкою білий шнур на шиї. Починає розповідати про священне озеро, і про три найвищих індуїстьких божества, і ще всякі цікаві штуки...
- Пелюстки є? - питає.
- Є, - кажу, - і показую ліву (чи праву, не пам'ятаю) долоню.
Долоня виявилась неправильною і перекладаю в іншу (праву, чи ліву - не пам'ятаю )
Звідкись з'являється блюдце з червоним та жовтим порошком, рисом, ще чимось, маленький кокос. Далі слідує надзвичайно складна процедура з мантрами, мазанням чола фарбою та рисом, капанням озерної води на голову, знову мантрами, і, нарешті, викиданням пелюсток в озеро.
"Скільки у тебе близьких в родині?" - питає.
Відповідаю, що троє - я, мама, брат. Значить - три бажання. Загадую, кидаю пелюстки. Ще трохи мантр, на праву руку пов'язуєься кольоровий шнурочок, переходимо до головного...
"У нас," - каже - "ти мабуть знаєш, є садху (sadhu), святі люди. У них немає сім'ї, хати, роботи, грошей, нічого. Своє життя вони віддають на милість богів. Треба їм допомагати, хто скільки може. Туристи залишають хто сто долірів, хто двадцять, хто один. Даси бабло?"
Очікуваний фінал, в принципі
Кажу: "Дасу все, що є в гаманці". Витягую три долари та сто рупій, п'ятдесят залишаю, бо знаю, що у Натахи немає нічого, а вона проходить таку саму процедуру.
Бере, дякує, і з ходу каже: "Таааак... Сто рупій... Три долари - це ще сто рупій. А верховних богів, взагалі-то, три. Варто додати ще сто, бо інакше мамі та брату буде удача, а тобі, звиняй, не буде..."
"Ну і нехай", - відповідаю. Переживу вже якось, переб'юсь.
Тут з'являється Наталка, просить гроші. З чистою совістю віддаю їй останні 50 рупій. Десь позаду чую, як Стьопа відмахується від свого брахмана, якому здалось мало...
Все, обов'язкову пушкарську процедуру пройшли, тепер можна спокійно гуляти по місту.
Вот это не люблю у азиатов, к кому едут туристы - постоянное попрошайничество под видом какой-то морали, прикрываясь древней великой культурой, которая сейчас служит лишь для вымогания трех долларов.
А вообще интересно посмотреть.
Как тебе в итоге Индия? Я слышал по рассказам, что путешествовать там очень некомфортно - грязно, плохие запахи, болезни.
Вот это не люблю у азиатов, к кому едут туристы - постоянное попрошайничество под видом какой-то морали, прикрываясь древней великой культурой, которая сейчас служит лишь для вымогания трех долларов.
Я філософськи до таких речей ставлюсь. Якщо напрягатись з-за таких дрібниць - не отримаєш ніякого задоволення від контакту з іншою культурою, людьми. Це частина їх способу життя, нічого з цим не поробиш. Звичайно, я не маю на увазі, що можна давати себе взувати на кожному кроці
А щодо конкетно цих брахманів - так індуси теж проходять ці обряди, просто грошей дають, думаю, набагато менше
Как тебе в итоге Индия? Я слышал по рассказам, что путешествовать там очень некомфортно - грязно, плохие запахи, болезни.
Сподобалось, хоча чомусь менше за Єгипет. При тому що люди в Індії в цілому привітніші, але якісь не завжди щирі. Розходи на чайові теж менші за єгипетські.
Щодо комфорту - я дуже невибагливий, тому запахи і бруд мені не сильно заважають. Кілька упаковок антисептичних вологих серветок дуже не завадять, до речі. Профілактику від малярії ми приймали, дизентерії (тьфу-тьфу-тьфу) ніхто не підчепив, хоча їли все підряд, і де попало. Ну а Гоа - це зачот, звичайно. Там і кільтура трохи звичніша, бо багато індійців католиків.
Тільки користувачі, що мають VIP-акаунт, можуть приховувати блок з рекламою або ж, тільки в альбомах тих користувачів, які придбали собі VIP-акаунт, ви можете приховати цей блок.
Коментарі
llrr
115.12.07, 00:31
По мірі нашого наближення до центру міста, де знаходиться священне озеро, нам постійно вказували до нього дорогу і давали пелюстки троянди (просто так, що здавалося підозрілим), мовляв, киньте їх у озеро,
загадуючи бажання. Таким чином нас провели до озера, не давши нікуди звернути. На сходах, тільки-но ми зняли взуття, звідкись взялись декілька шустрих мужиків, і розібрали вісх чотирьох, посадивши окремо на сходах над самісінькою водою.
llrr
215.12.07, 00:32
Розповідаю про свого.
"Я" - каже - "брахман" (одна з найвищих каст і Індії), - і демонструє під сорочкою білий шнур на шиї. Починає розповідати про священне озеро, і про три найвищих індуїстьких божества, і ще всякі цікаві штуки...
- Пелюстки є? - питає.
- Є, - кажу, - і показую ліву (чи праву, не пам'ятаю) долоню.
Долоня виявилась неправильною і перекладаю в іншу (праву, чи ліву - не пам'ятаю )
Звідкись з'являється блюдце з червоним та жовтим порошком, рисом, ще чимось, маленький кокос. Далі слідує надзвичайно складна процедура з мантрами, мазанням чола фарбою та рисом, капанням озерної води на голову, знову мантрами, і, нарешті, викиданням пелюсток в озеро.
llrr
315.12.07, 00:33
"Скільки у тебе близьких в родині?" - питає.
Відповідаю, що троє - я, мама, брат. Значить - три бажання. Загадую, кидаю пелюстки. Ще трохи мантр, на праву руку пов'язуєься кольоровий шнурочок, переходимо до головного...
"У нас," - каже - "ти мабуть знаєш, є садху (sadhu), святі люди. У них немає сім'ї, хати, роботи, грошей, нічого. Своє життя вони віддають на милість богів. Треба їм допомагати, хто скільки може. Туристи залишають хто сто долірів, хто двадцять, хто один. Даси бабло?"
Очікуваний фінал, в принципі
llrr
415.12.07, 00:33
Кажу: "Дасу все, що є в гаманці". Витягую три долари та сто рупій, п'ятдесят залишаю, бо знаю, що у Натахи немає нічого, а вона проходить таку саму процедуру.
Бере, дякує, і з ходу каже: "Таааак... Сто рупій... Три долари - це ще сто рупій. А верховних богів, взагалі-то, три. Варто додати ще сто, бо інакше мамі та брату буде удача, а тобі, звиняй, не буде..."
"Ну і нехай", - відповідаю. Переживу вже якось, переб'юсь.
Тут з'являється Наталка, просить гроші. З чистою совістю віддаю їй останні 50 рупій. Десь позаду чую, як Стьопа відмахується від свого брахмана, якому здалось мало...
Все, обов'язкову пушкарську процедуру пройшли, тепер можна спокійно гуляти по місту.
Ascannio
515.12.07, 16:09
осталось проверить - будут исполняться загаданные желания или нет
llrr
615.12.07, 16:14Відповідь на 5 від Ascannio
Ну от шнурочок ношу на руці, поки не зітреться, чекаю
lisvegas
718.12.07, 18:19
Історія - цікава та повчальна А в озері купатись вже перехотілось...
Zerkella
828.01.08, 11:59
Вот это не люблю у азиатов, к кому едут туристы - постоянное попрошайничество под видом какой-то морали, прикрываясь древней великой культурой, которая сейчас служит лишь для вымогания трех долларов.
А вообще интересно посмотреть.
Как тебе в итоге Индия? Я слышал по рассказам, что путешествовать там очень некомфортно - грязно, плохие запахи, болезни.
llrr
928.01.08, 12:11Відповідь на 8 від Zerkella
Я філософськи до таких речей ставлюсь. Якщо напрягатись з-за таких дрібниць - не отримаєш ніякого задоволення від контакту з іншою культурою, людьми. Це частина їх способу життя, нічого з цим не поробиш. Звичайно, я не маю на увазі, що можна давати себе взувати на кожному кроці
А щодо конкетно цих брахманів - так індуси теж проходять ці обряди, просто грошей дають, думаю, набагато менше
llrr
1028.01.08, 12:19Відповідь на 8 від Zerkella
Сподобалось, хоча чомусь менше за Єгипет. При тому що люди в Індії в цілому привітніші, але якісь не завжди щирі. Розходи на чайові теж менші за єгипетські.
Щодо комфорту - я дуже невибагливий, тому запахи і бруд мені не сильно заважають. Кілька упаковок антисептичних вологих серветок дуже не завадять, до речі. Профілактику від малярії ми приймали, дизентерії (тьфу-тьфу-тьфу) ніхто не підчепив, хоча їли все підряд, і де попало. Ну а Гоа - це зачот, звичайно. Там і кільтура трохи звичніша, бо багато індійців католиків.