А сотню вже зустріли небеса

Летіли легко, хоч Майдан ридав...

І з кров'ю перемішана сльоза,

А батько сина ще не відпускав...

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду - сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий.

І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла ....