118.10.07, 00:39

Біля п'ятої вечора починаємо згортати табір, чим дуже дивуємо наших сусідів з табору неподалік - вони відразу приходять поцікавитись, куди це ми зібрались на ніч.
Дорогу до підйому перетинає достатньо широка ріка - не перестрибнеш, тому всі ходять під край льодовика, де й перебираються на іншу сторону. Сусіди рекомендують перейти ріку по мостику біля будки гляціологів (поряд знаходиться станція дослідників льодовиків від МГУ).
Знаходимо мостик, якщо так можна назвати кілька дивом зкріплених дощок, стаємо в роздумах - йти по такому не дуже хочеться.
Надходить бородатий гляціолог і дуже просить не користуватись мостком, бо він і так ледве дихає, а їм потрібно на тому березі робити якісь заміри.
Ну от і добре, проблема відпадає сама по собі

219.10.07, 14:46

Край льодовика засипаний камінням, між яким тече безліч великих і маленьких потічків, поміж ними ми й шукаємо дорогу на іншу сторону. Почався дощ.
Коли переходимо на іншу сторону і починаємо підйом на морену, дощ перетворюється на зливу, з'являється відчутний боковий вітер.
30 хвилин ліземо догори по такій от фігні. Коли нарешті всі вибираються на морену, дощ припиняється, ніби його хтось вимкнув, а у винагороду сонце влаштовує в долині фантастичну феєрію... Дивіться наступні фото.

315.11.08, 01:42