Іноді найважливіше - просто не забути жити.
Не бігти.
Не доводити.
Не вигризати «місце під сонцем».
А просто:
– вдихнути запах осені,
– відчути ніжність осіннього сонця,
– купити щось без приводу,
– зупинитися посеред хаосу і сказати собі:
«Я живу. І я вдячна/вдячний за цей момент».
Бо навіть у світі, який горить, маємо право на коротке “тепло в середині”.
На погляд у небо. На дотик до свого життя. /
Іноді найважливіше - просто не забути жити.
Не бігти.
Не доводити.
Не вигризати «місце під сонцем».
А просто:
– вдихнути запах осені,
– відчути ніжність осіннього сонця,
– купити щось без приводу,
– зупинитися посеред хаосу і сказати собі:
«Я живу. І я вдячна/вдячний за цей момент».
Бо навіть у світі, який горить, маємо право на коротке “тепло в середині”.
На погляд у небо. На дотик до свого життя.

Інформація

Коментарі