Деісус. Космач.  Гуцульщина. 1735р

 ДЕІСУС Деісус - (від грецького деисес - моління святих за людський рід) канонічна композиція іконопису, що включає Христа (в центрі) і звернених до нього в молитовних позах Богоматері та Іоанна Хрестителя (обов'язкові персонажі). Церковний сенс деісусного чину полягає в тому, що Ісус Христос сидить на престолі, готуючись судити людей за їх численні гріхи, а близькі благають його бути поблажливим і милосердним. Грецьке слово ДЕІСУС означає в перекладі з грецької Моління або Прохання.(с) / церковь, церква, икона, православие, християнство, українська ікона, український іконостас
Деісус. Космач. Гуцульщина. 1735р

ДЕІСУС Деісус - (від грецького деисес - моління святих за людський рід) канонічна композиція іконопису, що включає Христа (в центрі) і звернених до нього в молитовних позах Богоматері та Іоанна Хрестителя (обов'язкові персонажі). Церковний сенс деісусного чину полягає в тому, що Ісус Христос сидить на престолі, готуючись судити людей за їх численні гріхи, а близькі благають його бути поблажливим і милосердним. Грецьке слово ДЕІСУС означає в перекладі з грецької Моління або Прохання.(с)

Інформація

  • Папка: Український іконостас (4 з 38)
  • Додана: 12.01.2015
Детальна інформація

Коментарі

114.01.15, 00:47

На всіх етапах розвитку українського іконопису роль народних декоративних традицій у формуванні національного стилю була визначальною. З кінця XVIII, а особливо у XIX столітті, народна ікона була основним носієм національних художніх традицій, які зберігалися навіть тоді, коли основна професійна лінія розвитку іконопису вичерпала себе, набувши світського академічного спрямування. Мистецтво селянського примітиву протиставляло їй могутню життєдайну силу і цілісність художньої позиції.\

Народний іконопис набув поширення у гірських районах Карпат і на Гуцульщині, віддалених від визначних офіційних центрів, де знайшов сприятливий ґрунт для свого розвитку. Місцеві майстри творили самобутній і багатогранний стиль, спираючись на поетичну образність народного сприйняття.

    214.01.15, 00:49Відповідь на 1 від K-ATRIN

    З-посеред них яскравою індивідуальністю виділяється майстер із села Космач на Гуцульщині, якому належать ікони «Деісус», «Покрова», «Апостоли» зі старого іконостаса церкви Святої Параскеви (так звана церква Олекси Довбуша). Гуцульський іконописець володів бездоганним відчуттям стилю, сміливою фантазією і гострим баченням. Відмовляючись від загальноприйнятих канонів і стереотипів, він створює образи, які нікого не нагадують, не копіюють і чарують своєю безпосередністю і наївністю.
    У кожному з них пульсує живе почуття художника, його образне, емоційне сприйняття світу. Сила майстрів не у відвертій декоративній яскравості, а в особливому відчутті монолітності й узагальненості форми, в енергійній графічній окресленості контурів.

      314.01.15, 00:50Відповідь на 2 від K-ATRIN

      Спрощеність і деформація пропорцій, відтинання усього зайвого сприяє надзвичайній художній виразності, що базується на традиціях образотворчого фольклору. (с)
      http://namu.kiev.ua/ua/about/collections/icon-painting/7.html