112.05.23, 12:22

Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко,
Як мало тих, з ким хочеться прокинутися...
І вранці, розлучаючись усміхнутися,
І помахати рукою, і посміхнутися,
І цілий день, хвилюючись, чекати на звістки.

Як багато тих, з ким можна просто жити,
Пити вранці каву, говорити та сперечатися.
З ким можна їздити відпочивати на морі,
І, як годиться - і в радості, і в горі
Бути поряд... Але при цьому не любити...

Як мало тих, із ким хочеться мріяти!
Дивитися, як хмари рояться в небі,
Писати слова кохання на першому снігу,
І думати лише про цю людину...
І щастя більшого не знати та не бажати.

Як мало тих, з ким можна помовчати,
Хто розуміє з напівслова, з напівпогляду,
Кому не шкода рік за роком віддавати,
І за кого ти зможеш, як нагороду,
Будь-який біль, будь-яку кару прийняти...

Ось так і в'ється ц